Маргарет Мітчелл - Звіяні вітром. Кн.1

В усьому цьому близнюки досягли неабиякої досконалості, водночас не менш прославившись своєю неспроможністю опанувати бодай сякі-такі знання, викладені у книжках. Жодна родина в окрузі не мала стільки грошей, коней і рабів, як їхня, але щодо граматики, то цих двійко хлопців пасли задніх навіть порівняно з більшістю своїх білих сусідів з незаможного фермерства.

Отож саме з такої причини Стюарт із Брентом і байдикували на веранді Тари у цю надвечірню пору. Їх щойно вигнали з університету штату Джорджія — четвертого за два роки; разом з ними повернулись додому і старші їхні брати Том і Бойд, відмовившись залишатись у стінах навчального закладу, з якого виключили близнюків. Як на Стюарта й Брента, їхнє останнє вигнання було кумедним жартом, та й Скарлет, яка жодного разу не розгорнула книжки, відколи торік закінчила жіночий пансіон у Фейєтвіллі, теж вважала цю пригоду забавною.

— Вам двом, я знаю, байдуже, що вас вигнали, і Томові також,— промовила вона.— А от що буде з Бойдом? Він же хоче дістати освіту, а через вас мусив кидати університет за університетом: і у Вірджинії, і в Алабамі, і в Південній Кароліні, а ось тепер і в Джорджії. Коли так і далі піде, він ніколи нічого не скінчить.

— Ге, та він може вивчити собі право в конторі судді Пармалі у Фейєтвіллі,— безтурботно відповів Брент.— Та й зрештою, те, що нас вигнали, нічого не важить. Нам би й так довелося вернутись додому ще до кінця семестру.

— Чому?

— Війна, дитятко! Не сьогодні-завтра почнеться війна, а ти що, гадаєш, ми сидітимем у стінах університету, коли інші підуть воювати?

— Ніякої війни не буде, ви добре знаєте,— знуджено відказала Скарлет.— Усе це порожні балачки. Ось Ешлі Вілкс та його батько тільки минулого тижня казали моєму татові, що наші представники у Вашингтоні прийдуть до мирного — як його там?..— по... порозуміння з містером Лінкольном щодо Конфедерації [2] Конфедерація — точніше, Конфедеративні Штати Америки (КША) — державне об’єднання південних рабовласницьких штатів США після їх виходу з Союзу в 1861 р. Утворення Конфедерації спричинилось до Громадянської війни 1861—65 рр. між Півднем і Північчю. . І, крім того, янкі занадто бояться нас, щоб напасти. Ніякої війни не буде, і мені набридло про неї чути.

— Війни не буде! — в один голос обурилися близнюки, наче ображені в найкращих своїх почуттях.

— Ні, голубонько, війна, звичайно, буде,— сказав Стюарт.— Янкі, може, й бояться нас, але після того, як генерал Борегард позавчора вибив їх з Форту Самтер [3] Борегард, П’єр Густав Тутан де (1818—1893) — генерал Конфедерації. Взяття південцями 13.IV. 1861 р. Форту Самтер — військового укріплення поблизу м. Чарлстона у штаті Південна Кароліна — було безпосереднім поштовхом до початку Громадянської війни. , вони мусять битися, щоб не показати себе боягузами перед усім світом. Ну, а Конфедерація...

Скарлет скривилася, ніби вкрай знудьгована:

— Коли хтось із вас ще раз скаже слово «війна», я піду в дім і замкнуся. Жодне слово мені ще ніколи так не набридало, як оця «війна», та ще «відокремлення Півдня». Тато з ранку до вечора лише про це й говорить, і всі, хто приходить до нього, одно тільки торочать: про Форт Самтер, права Штатів, Ейбі Лінкольна, аж я ладна заверещати з нудьги! І хлопці без кінця товчуть про це та про той свій любий військовий загін. Цієї весни всі до одної вечірки такі, що не можна по-справжньому розважитись, бо хлопці розучились балакати про що-небудь інше. Я страх як рада, що Джорджія почекала, поки мине Різдво [4] Штат Джорджія відокремився від Союзу 19.1. 1861 р. , і лише тоді відокремилась, а то б усі Різдвяні свята пропали. Коли ви ще раз згадаєте слово «війна», я піду в дім.

Скарлет так би й зробила, це було на неї схоже, адже вона не терпіла ніяких розмов, окрім тих, які точилися довкола її особи. Але погрози свої вона промовила з усмішкою на устах, добре знаючи, що від цього у неї заграють на щоках ямочки,— та ще й стріпнула густими чорними віями, мов той метелик крильцями. Хлопці були зачаровані — чого Скарлет і хотіла досягти — і негайно ж вибачились. Байдужість дівчини до військових справ анітрохи не знецінила її в їхніх очах. Ба навіть навпаки: війна — це таки чоловічий клопіт, а не жіночий, тож поводження Скарлет тільки свідчить про її справжню жіночність.

Одвівши в такий спосіб розмову від цієї набридлої війни, Скарлет звернулася до конкретнішого, куди цікавішого питання.

— А що ваша мама сказала, коли вас обох вигнали і з цього університету?