Томас Кініллі - Список Шиндлера

Йозеф і Ребекка побралися вночі в неділю, у страшні лютневі морози. Рабина не було. Організувала церемонію пані Бау, мати Йозефа. Вони були юдеями-реформістами, тож могли обходитися без кетуби [16] Шлюбний контракт, у якому прописані обов’язки членів сім’ї. , укладеної арамейською. У майстерні ювеліра Вулкана хтось викував дві обручки зі срібної ложки, яку пані Бау переховувала під стелею. На підлозі бараку Ребекка сім разів обійшла навколо Йозефа, і він розбив склянку — тобто перегорілу лампочку з будівельного управління — підошвою черевика.

Парі виділили нари на самій горі. Заради затишку їх завісили простирадлами. У темряві Йозеф і Ребекка забралися туди, а внизу точилися приземлені жарти. Під час весіль у Польщі завжди є такий період тиші, коли вульгарне кохання отримує слово. Якщо гості не хочуть самостійно розкидатися двозначними фразами, то можуть запросити професійного весільного блазня. Жінки, які у 20—30-ті роки сиділи на таких весіллях і невдоволено дивилися на блазня з його ризикованими жартами й на те, як регочуть чоловіки (і тільки вряди-годи дозволяли собі, як дорослі жінки, розсміятися), тепер замінили всіх відсутніх і загиблих весільних блазнів Південної Польщі.

Йозеф і Ребекка провели хіба що десять хвилин на своїх верхніх нарах, як у бараку ввімкнули світло. Крізь простирадла Йозеф побачив унтерштурмфюрера Шайдта, який ішов між довгими рядами нар. Те саме моторошне відчуття долі накрило Йозефа. Звичайно, його не дорахувалися в бараці і послали найлютішого з офіцерів шукати його в материному бараку. Амон тоді перед своєю віллою його не помітив, так тепер Шайдт, який завжди швидко хапається за пістолет, прийшов і вб’є його у шлюбну ніч!

Також він розумів, що скомпрометовані тепер усі жінки — його мати, наречена, свідки, оті, хто щойно відпускав найбільш сороміцькі жарти. Він став просити пробачення, благати наречену, щоб вона його простила. Ребекка сказала, щоб він сидів тихо. Вона зняла завісу з простирадл. У таку годину, розсудила вона, Шайдт не полізе нагору, якщо його не дратувати. Жінки з нижніх нар передавали їй свої маленькі солом’яні подушки. Хоча затіяв сватання і весілля Йозеф, нині він має ховатись і не висовуватись. Ребекка підштовхнула його в куток нар і накрила подушками. Вона дивилася, як Шайдт проходить унизу, виходить із барака через задні двері. Світло згасло. Почулися темні, приземлені жарти, і молоде подружжя Бау знов опинилося сам-на-сам.

За кілька хвилин почулися сирени. Усі в темряві підхопилися на ліжках. Цей звук означав для Йозефа: так, вони хочуть знищити його ритуальний шлюб. Вони бачать його порожні нари в чоловічому бараці й тепер усерйоз полюють на нього.

Унизу збіглися жінки. Вони це також розуміли. Він почув це зі своїх верхніх нар. Це старомодне кохання погубить усіх. Älteste бараку, яка так порядно поводилася, розстріляють першою, щойно ввімкнуть світло і знайдуть жениха разом із тим жіночим костюмом.

Йозеф Бау схопив свій одяг. Він холодно поцілував дружину, зіскочив на підлогу й вибіг із бараку. У темряві надворі ревіння сирен розтинало йому слух. Він біг брудним снігом, зібгавши під пахвами куртку і стару сукню. Коли ввімкнуть світло, його стане видно з вишок. У нього була шалена думка випередити прожектори, перебратися через паркан між електричними дротами. Уже в чоловічій частині табору він може щось вигадати про пронос, про те, що пішов до туалету і знепритомнів, а отямився від звуку сирен.

Але навіть якщо він і загине від струму, думав він на бігу, то вже нікому не зможе сказати, до кого ходив. Він біг до фатальних дротів і не розумів, що тоді всіх чекатиме майже шкільна сцена на Аппельпляці й Ребекку так чи інакше змусять вийти вперед.

В огорожі між чоловічим і жіночим табором у Плашуві проходило дев’ять електричних дротів. Йозеф Бау підстрибнув, так що його ноги опинилася на третій з ліній, а руки дістали до другої згори. Він уявив, що прудко, мов щур, лізе вгору. Насправді ж він учепився в дротяну сітку й повис. Він подумав був, що холод металу — то перша ознака струму. Але струму не було. І світла не було. Йозеф Бау руками й ногами чіплявся за метал і не розмірковував, де подівся струм. Він виліз нагору і плигнув на чоловічу половину. «А ти жонатий!» — сказав він собі. Понад пральнею він проскочив до нужника. «Жахливий пронос, гере обершарфюрере…» Він стояв, задихаючись від смороду. Раптова сліпота Амона в день квітів… шлюбна ніч, якої з таким терпінням чекали, перервана двічі… Шайдт і сирени… проблеми зі світлом і дротами… заточуючись і задихаючись, він гадав, чи вдасться йому зберегти своє неоднозначне життя. Як і всі інші, він бажав більш надійного порятунку.