Николай Капустянский - Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Взагалі, малося на увазі до 27.VІІІ. закінчити перегрупування і тільки тоді всіма силами почати маневр щодо знищенння Бірзульської ворожої групи, що билася з Удовиченком.

Бої з 23 до 26.VІІІ. Сх ч. 21.

З 23 до 26.VІІІ. на Вапнярському напрямку точаться уперті бої, червоні намагаються продертися на Вапнярку й далі на Жмеринку. Група полк. Удовиченка заступає їм шляхи. Деякі місцевості переходять двічі-тричі з рук до рук.

Червоні, для підтримки свого наступу, висилають партизанський відділ Криворучка на запілля Удовиченкові. Для ліквідації цього відділу довелося стягти з фронту один полк 3-ї дивізії і відрядити один курінь новоприбулої Північної дивізії.

Ситуація до вечора 26.VІІІ.

Ворог весь час підвозить підсилення спід Одеси. Удовиченко, знесилившися в боях, просить зміцнити його якою-будь частиною, наприклад, Північною дивізією. Штаб армії тримається своєї попередньої думки – не витрачувати резерв на підтримку Удовиченка з фронту, а ввести в бій усю Волинську групу, лише по скупченні її за певним пляном. 2-га дивізія вже пройшла до Тульчина. Частини Волинської групи скупчуються.

На напрямку Умань-Вознесенськ наші передові частини уже ввійшли в дотик із розвідкою 58-ої совєтської дивізії.

Вислід.

Таким чином: 1) До 27.VІІІ. ворог не спромігся прорватися на Вапнярку, бо група Удовиченка успішною боротьбою боронила цей напрямок. 2) розвідчі відділи Ю.Тютюнника зустрілися з добровольцями на Квітківському напрямку, і з розвідкою 58-ї совєтської дивізії. 3) наша резерва – Волинська група і 2-га дивізія – зосереджувалися в призначеному районі 4) ворог іще не виявив остаточного напрямку прориву гро своїх сил, бо ще не було введено ним у бій ні 58-ї дивізії, ні всіх полків 47-ї дивізії.

СТОСУНКИ З ДОБРАРМІЄЮ

Доповідь Ю.Тютюнника. Сх. ч. 21 .

Частини Наддніпрянської армії перші ввійшли в дотик із Добрармією. Так, на відтинку Київської групи наші передові стежі ще 21.VІІІ. здибалися на ст. Сигнаївка (на північ від Шполи) із стежами Терсько-Кубанської дивізії. Ком. групи Київської, отримавши ці відомості, повідомляє телеграмою ч. 166 від 22.VІІІ, що пластуни посідають станцію Квіткове і, дізнавшися про наш рух на північ, посуваються на Білу Церкву, але тримають свої відділи й на напрямку Квіткове-Христинівка. Отаман Ю.Tютюнник просить у командира вказівок (на протязі 12 годин), бо можливо сподіватися початку акцій з боку денікінських відділів.

Телеграма командарма Наддніпрянської.

Від Головного Командування покищо не було по Українському війську вказівок на випадок зустрічі з добрармією. Командарм Наддніпрянської дав комгрупи Київської того ж 22.VІІІ. відповідь:

«До мого наказу покищо утриматися від активности проти військ Денікіна, але вишліть до них парляментарів, яким дайте завдання з'ясувати погляд добровольців на Україну і ставлення їх до наших військ».

Телеграма ШГО.

Копію цієї телеграми надіслано до ШГО, 23.VІІІ. від нього одержано таке розпорядження:

«На випадок зустрічі з частинами армії Денікіна, належить триматися, до дальшого розпорядження, слідуючих норм:

1) належить безумовно не вдаватися в ворожу акцію;

2) пропонувати військам Денікіна, щоб вони не займали тих місцевостей, які є вже в наших руках, або які маємо посісти

3) пропонувати їм звільнити район нашого походу, щоб не спинити нашого руху;

4) докласти всіх зусиль, щоб докладно розвідати організацію, стан військ, завдання, моральний настрій, озброєння та одяг і амуніцію армії Денікіна.

Далі, належить розвідати, яке ставлення Денікінських військ до Української Держави і до наших військ. Негайно повідомити, які дані одержано вже щодо цих питань. Остаточні вказівки вже незабаром буде дано».

Аналогічні телеграми надіслано і до інших армійських груп.

Делегація до Добрармії.

23.VІІІ. одержано відомості з Київської групи, що Денікінці на Квітківському напрямку не ставляться до нас вороже, а навіть бажають битися з нами поруч (але під керуванням «Южної армії»). Добровольці на цьому відтинку пропонували нам демаркаційну лінію, приблизно, по лінії їхніх передових частин. Комгрупи Київської запропонував їм свою. Ми висилаємо делегацію для встановлення демаркаційної лінії.

Командарм Наддніпрянської звертається тоді з проханням до ШГО за такими точками: 1) щоб ШГО перебрав на себе переговори з Денікінським командуванням; 2) щоб ШГА визначив бажану демаркаційну лінію, оскільки самостійне вирішення цього питання Штабом Наддіпрянської армії може повести до небажаних наслідків, бо може не виявити поглядів вищого командування.