Богдан Лепкий - Батурин

Вальпургієва ніч— у давніх германців поганське свято початку весни, під час якого нібито відбувався «шабаш відьом». Від імені св. Вальпургії, день якої збігався зі святом. Переносно — розгульна вечірка.

вартівня— приміщення для сторожа або війскових вартових

вашець— ваша милість (звернення, титул): пох. з польськ. Waszmoz

вговкати— приборкати, від вигуку «гов», яким зупиняють коней

вділ— униз

везир— візир, високий урядовий сановник у середньовічних країнах Близького і Середнього Сходу

велерічивий— велемовний; красномовний

великолюд— велетень

Вельзевул— у раньохристиянській релігії володар демонів, диявол Вельяминов-Зернов Петро Іванович (? -?) — московський віце-губернатор (березень 1726 — листопад 1738). З дворянського роду Вельяминових-Зернових, що служили в боярах, стольниках, окольничих, воєводах. У 1725 у чині полковника прийнятий на службу в Колегію іноземних справ, призначений комендантом і асессором у Московську сенатську контору. Очолював Московську губернію до прибуття в квітні 1727 А. Л. Плещеєва і після звільнення останнього (близько 1730) до призначення нового генерал-губернатора Г. П. Чернишова (вересень 1731). У 1731 керував ремонтом Збройової палати, контролював будівництво нового Кам'яного моста. У 1734 у зв'язку з неврожаєм йому була доручена роздача хліба в Москві. Звільнений з посади «за старістю», посол від царя.

Венус— Венера

вепр— кабан (здебільшого дикий)

верета— рядно

весь— село

взгляд— стосунок; ставлення; доброзичливість, поблажливість. З поминенням всякого взгляду — попри все; незважаючи на.

виверчи— викинути

виверчений— викинений

ВиговськийІван (? -1664) — гетьман Війська Запорозького 1657–59; за Б. Хмельницького генеральний писар; 1658 придушив повстання М. Пушкаря та Я. Барабаша; уклав з Польщею Гадяцьку угоду 1658; розбив московське військо в Конотопській битві 1659, але незабаром зазнав поразки в громадянській війні, зрікся булави і виїхав до Польщі; звинувачений П. Тетерею у зраді пол. короля і розстріляний поляками.

видівня— арена

виїмковий— винятковий

вильоти— відкидні рукави

випити стремінного— випити на коня

випулисті(очі) — булькаті, вирячені, лупаті (очі)

висок(рос.) — скроня

вистилізувати— відредагувати

виховзнутися— вислизнути

виш(рос.) — алегроформа від видишь («бачиш»), укр. Бач

ВишневецькийЯнуш — краківський каштелян

відданиця— дівчина шлюбного віку; дівчина на порі

віддатися— вийти заміж

відлога— каптур, частина верхнього одягу для захисту голови в негоду

відтрутити— відштовхнути

відтручувати— відштовхувати

візвання— заклик, звернення

вікторія— перемога

вірли— орли

вісьта— вигук, яким повертають коней наліво

віха— зрізана вершина ялини, берези, декілька гілок тощо, які прибивають до крокв, аби позначити завершення основних робіт на спорудженні хат та господарських будівель

возглаголити— промовити

ВойнаровськийАндрій Янович (1681/1682–1740-і) — небіж І. Мазепи, син Олександри Мазепи і київського земського судді Яна Войнаровського. Навчався у Києві й у Дрезденському університеті. У жовтні 1708 І. Мазепа відправив А. Войнаровського до Меншикова з повідомленням, що не може зустрітися з ним через хворобу. А. Войнаровський, отримавши нові повідомлення від гетьмана, втік з Горська. Взяв активну участь в антимосковському повстанні — їздив до Туреччини, Криму зі зверненнями про допомогу, відзначився у боях за Веприк і Гадяч. У Бендерах домігся передання йому в спадок великого скарбу гетьманського уряду. Провадив переговори у Криму, Стамбулі, з європейськими урядами в українській справі, намагався створити антиросійську коаліцію, щоб відновити українську державність. 1716 був підступно захоплений і вивезений з Німеччини до Петропавлівської фортеці, де пробув до 1723, потім його заслали в Якутськ, де він помер десь у 1740-их роках.

воловодити— довго вирішувати якусь справу; зволікати

вонь— сморід

впоминатися— нагадувати, домагаючись чогось

всадник(рос.) — вершник