Зiнаїда Тулуб - Людолови. Том 2

— Та замовчи вже! Обридла! — обурено уриває Hacтя, — Кажи, що сталася в Каффі? Що чути?

— Та перш за все розбили Ісааків палац, витягли його самого, накинули зашморг і — на власні ворота… Плювали на його мертве тіло, каміння кидали, а палац розбили і розтрощили впень… А в той час повстали невільники-веслярі на галерах. Такі всі нещасні, виснажені. Все твої земляки-козаки… Та й пішло… Порозбивали льохи з франкським вином та горілкою, ятки, крамниці. Спагі [27] Спагі — турецька кіннота. кинулися до гірського табору, а цитадель того ж дня піддалася бунтівникам, бо яничари [28] Яничари — турецька піхота. Військо привілейоване, на зразок гвардії. Комплектувалося з аджем-огланів. , як справжні зрадники і гяури [29] Гяури — так татари і турки називали християн. , перейшли до них, хоч і прийняли вони закон мусульманський і виросли біля Блискучого Порога [30] Блискучий Поріг — султанський палац. Цей вираз виник ще за кочової доби, коли султани і хани не мали палаців, а їх намети й кантари (двоколісні фургони) відрізнялися від інших тільки розміром, оздобами і високим та блискучим порогом. Згодом назва залишилася, втративши свій первісний зміст. , в Стамбулі.

Кайтмаза не мусульманка, але завжди вихваляє віру того, в кого більше влади в руках або грошей у кишені. Вірить вона в прикмети, в лихе око та в нечисту силу і носить на шиї ціле намисто ладунок та амулетів, але, знаючи, що Настя козачка, чесно переказує їй міські події, бо невідомо, як воно буде, а щирість іноді корисніша за брехню.

— Та кажи далі, що в Каффі? — нервово уриває Настя.

— Не поспішай, прекрасна зірко світанку. Порозбігалися рекрути по аулах та підбурили селян. Повстали кара-татари [31] Кара-татари — татарські селяни. , б'ють мурзаків [32] Мурзаки, або мурзи — дрібні феодали, що діставали землю від хана або від беїв як платню за службу. , грабують їх садиби і палаци, розподіляють їх отари та табуни, лани та виноградники, бо кажуть, що за шаріатом [33] Шаріат — система мусульманського права. земля богова і належить тому, хто відживить її своїми руками і потом, зростить та зоре її. І начебто беї порушили давній закон. Дехто з улемів [34] Улеми — інтелігенція, вчені. і мулл [35] Мулла — мусульманський піп. , боячись за вакуфи [36] Вакуф — духовний маєток, землеволодіння, подароване мечеті або комусь з мусульманського духовенства. , пристали до селюків і доводять їм, за кораном [37] Коран — збірка провіщань і наказів Магомета. Зібрали і відредагували коран учні Магомета після його смерті. , їх право на землю.

— Ну, а в Каффі? — квапить Настя циганку.

— Tа й у Каффі все пішло шкереберть. Пиячать всі: і цехові, і невільники, і навіть жінки, забувши накази пророкові, начебто живуть у Каффі самі гяури-франки та греки. Ворота відчинені. І несуть, і везуть мажарами та гарбами і овочі, і борошно, і виноград. А від баранів та дробини на базарі і не продертися. Все подешевшало. Награбували в мурзаків та й віддають за безцінь, — зітхає Кайтмаза.

«Ну, а козаки?», мало не кричить Настя, але боїться зрадити себе. Кайтмаза запитливо зиркає в її бік і невиразно догадується, в чому річ, але мовчить, щоб дорожче продати свої новини.

— Ну, то я піду… Ой, як вже пізно: сонце зовсім схилилося за гори, — удавано лякається вона.

— Постій, циганко. Розкажи ще що-небудь, — спиняє її Настя.

— Бідній циганці час додому, бо залишиться вона з дочкою без вечері, а донька в неї лежить дома хвора, — зітхає Кайтмаза. — Ой, хоч би швидше встановили будь-який лад! Голодно стало чесній людині! Нікому не треба ані хорошого краму, ані вродливих рабинь. А речей на базарі — греблю гати… Ось і мені доручили продати таку трубку, — хитро підморгує вона. — Подивишся в неї — і корабель, що майорить десь на обрії крихітним жученям, враз наближається і начебто стоїть ось тут у бухті, і видно на ньому і капудана, і веслярів, і гармати, і прапор… Хороша річ. Навіть чайку козацьку можна побачити за десять миль, а то й далі.

Настині очі блиснули з-під вій.

— Покажи, — кидає вона з удаваною байдужістю.

Та знає Кайтмаза, чого це коштує. Мовчки витягає вона з-під шалі зорову трубку, облямовану сріблом і перламутром, розтягує її і передає Насті.

— Он бачиш фелюку? Комашка на хвилях, зернятко. А тепер заплющ одне око і приклади до другого трубку.

Настя скеровує зорову трубку на фелюку і мало не скрикує; фелюка наблизилася і збільшилася втроє. Видно, як рибалка згортає вітрило, обминаючи мис святого Іллі, - як золотіють в ній яблука і дині, як червоніють коралові баклажани, персики та кизил.