Мухтар Ауезов - Шлях Абая

Жалкау — лінивий.

Бокан — підпірка всередині юрти.

Айрилмас! — Не роз’єднуйся! — звичайний клич під час бою.

Актабан шубиринди — буквально: «Велике лихо переходу босоніж». Під цією назвою відоме переселення казахів з берегів Сирдар’ї до північних степів Арка у XVIII ст. під натиском джунгар, коли більшу частину шляху народ пройшов пішки.

Аменгер — родич померлого, зобов’язаний, за звичаєм, одружитися з його вдовою.

Ас — великий урочистий бенкет.

Тюре — начальник.

Єрулик — частування з нагоди прибуття аулу на нову стоянку, найчастіше — на літню, жайляу.

Тобто у чоловіків.

Суйємі карис—мірки довжини на зразок російської чверті: суйєм — відстань між краями великого і вказівного пальців; карис — великого і середнього.

Грязь — по-казахському — сміття; це ж слово означає — бідування.

Шербешнай — так вимовляли казахи слова «надзвичайний з’їзд».

Ояз — повітовий начальник.

За старовинним повір’ям казахів, якщо ворогові кинути в спину жменю землі, він більше не повернеться.

Таксир — начальник.

Чапан — верхній одяг казахів.

Оппирмай! — вигук подиву.

Кебіси — шкіряні калоші.

Хазр — зараз.

Курпе — стьобана ковдра.

Жатак — бідняк, який, не маючи тягла, живе осідло.

Кімешек — жіночий головний убір.

Шарші — хустка.

Тимак — чоловіча тепла шапка.

Алипсатар — перекупник.

Дастархан — скатерка, в переносному розумінні — стіл, частування.

Імам — настоятель.

Хальфе — учені богослови, що закінчили медресе; з них обираються імами.

Карі — духовна особа, яка завчила напам’ять весь текст корану.

Муедзин — служитель мечеті, що закликає з мінарету мусульман на молитву.

Фідія — відпущення гріхів.

Xатим — поминальна молитва.

Айт — мусульманські річні свята; рамазан-айт, курбан-айт,

Хазрет — святий, духовний отець.

Хазрет — святий, духовний отець.

Ясін-уаль куранул хакім! — перший рядок молитви.

Макам — манера читання.

Лятунзіра кауман ма унзіра —слова молитви.

Кауман — суспільство, калан — слово. Вимовивши одне слово замість іншого, священнослужитель перекручує священний текст, що, на думку мусульман, є страшкий гріх і ганьба.

Субнахалла! — Великий боже!

Лаухнаме — збірник молитов.

Жамагат — миряни.

Мінбер — підвищення.

Молдеке — шанобливе звертання до духовної особи або до вчителя.

Абуль-Аля-Магрі — класик арабської літератури X–XI ст.

Ефенді — добродій.

Кумган — глечик.

Салем — привітання.

Каратаяк — буквально — чорна палиця; у переносному розумінні — інтелігент.

Женге — невістка, шанобливе звертання до дружини старшого.

Каляпуш — вигаптувана перлистим бісером маленька оксамитова шапочка татарки.

Махшар — судний день.

Барабай — паровий млин.

Кереї — назва роду.

Бесмілда — в ім’я бога.

Дивана — юродивий.