Мухтар Ауезов - Шлях Абая

4702230200—150

М205(04)—85

150 85

С(Каз)

Ага — звичайне у казахів звертання до старших чоловіків, близько по суті українському «дядьку», але без визначення спорідненої близькості (наголос, як у всіх казахських словах, на кінці: ага΄).

Переклад віршів М. Гірника.

Суюнчі — подарунок в нагороду за радісну звістку.

Женеше — шанобливе звертання до дружини старшого брата.

Тобто настав радісний день.

Аткамінери(буквально: вершники) — старійшини родів і впливові багатії, що розїжджали по аулах і вершили степові справи.

Єлюбаси — особи, обрані аульним сходом по одному на п’ятдесят родин. Єлюбаси на волосних сходах обирали нового управителя, а також біїв (суддів). В єлюбаси попадали тільки люди заможні і впливові.

В адміністративному відношенні — за «Тимчасовим положенням» 1868 року, запровадженим царським урядом для управління Казахським степом, — волость ділилась за ознакою спільності території кочування на такі аули, що об’єднували від 80 до 100 господарств. На чолі адміністративного аулу стояв аульний старшина, якого призначав волосний управитель.

Мазар — надмогильна споруда.

Абиз —пророк.

За звичаєм, Великий аул — тобто значнішу частину худоби і майна — успадковував менший син.

Онка — бабка, що стала після удару битком неправильно — головою донизу.

Ім’я Кунтубуквально означає «Зійди, сонце!».

Тулпар — легендарний крилатий кінь.

Жатаки — люди, що охороняють зимовище і обслуговують його будівлі: звичайно це були бідняки, які не мали своєї худоби. Жили на зимовищах безвиїзно, не йдучи на літні кочовища.

Кіяспай — уперта людина.

Байбише — головна господарка. Звичайно так називали дружину бая.

Соїл — довга, товща на кінці березова палиця, що використовувалася в кінному бою.

Звуки «ф» і «в» не властиві казахській мові. Через те російські імена і прізвища перекручувались: Казансип (Казанцев), Педот (Федот), Лермонтип і т. д.

Шокпар — дрючок для кінного бою.

Аксакалиі карасакали — дослівно: білобороді і чорнобороді, тобто люди похилого і зрілого віку.

Кші-апа — молодша мати (звернення до молодших дружин батька).

Апа — мама.

Джин — біс, злий дух.

Борбасар — вовкодав.

Корер — зіркий.

Йок-шолак — сірий-куций. Так у казахських казках називається вовк.

Кімешек — головний убір заміжньої жінки, велика біла хустка з вирізом для обличчя.

Желі — вірьовка, протягнута між забитими в землю кілками, щоб прив’язувати лошат-сосунців.

Каргибау — подарунок батьків жениха батькам нареченої в день перших змовин.

Середній Жуз — казахська Середня Орда, що населяла південь теперішньої Семипалатинської області.

Куянг — ревматизм.

Арі-айдай бойдай-талай — звичайний приспів казахських пісень на зразок російського «ай-люлі».

«Біле козеня» — сир з вершками.

Сибага — частування, припасене спеціально для шанованих осіб.

Тобто зажадає неможливого.

Коже — суп з пшона або з товченої пшениці, підбілений молоком, — їжа бідних родин.

Толкан — печена пшениця, розтовчена на борошно.

Так казахи називали російських жінок, по-своєму вимовляючи слово «матушка».

Меники-сеники — моє-твоє.

Жетису — казахська. назва Семиріччя.

Архар — гірський баран.

Жаман — погано.