Андрій Кокотюха - Справа отамана Зеленого

Струк Ілля (Ілько) Тимофійович (1896–1969) — український військовий діяч. У часи україно — російської війни — командувач Першої повстанської армії УНР. До 1914 року — вчитель. Під час Першої світової війни служив на Балтійському флоті. З 1917 року брав участь у створенні українських збройних сил. 1919 року, коли Директорія відступила з Києва, лишився в Чорнобильському повіті, мобілізував довкола себе тисячі повсталих селян. В описаний період під його орудою було близько 35 тисяч повстанців.

У грудні 1918 року, зайнявши Київ за активною допомогою загонів Зеленого, Головний отаман армії УНР Симон Петлюра заборонив повстанським загонам мати зброю. Готуючись до урочистого параду на Софійській площі, він навіть викреслив з числа його учасників бійців 1–ї та 2–ї Дніпровських дивізій, чим образив особисто отамана Зеленого. Сам Симон Васильович пояснював свій явно невдячний вчинок бажанням запобігти анархічним діям вояків Зеленого, які начебто збиралися за три дні вирізати всіх гетьманських чиновників і багатіїв столиці. Невідомо, чи зеленівці планували погром. Натомість було очевидним: Петлюра позбавляв права на парад тільки ті підрозділи, які симпатизували радянській владі. Зелений же був на той час прихильником радянських поглядів, хоч розумів їх по — своєму. Переконаний противник влади Рад, Симон Васильович побоювався, що влада може перейти до рук лівих радикалів. Цей крок Головного отамана привів до появи першої великої тріщини в стосунках між новим українським урядом, Директорією, і зеленівцями. Заради справедливості слід сказати, що тодішній український уряд хоч і мав багато вад, проте справді не хотів запроваджувати на теренах України радянської системи.

Григор'єв Никифор Олександрович (1888–1919) — один із лідерів українського повстанського руху 1918–1919 років. Пройшов шлях від кадрового офіцера російської імператорської армії до самопроголошеного гетьмана України. У різний час воював як на боці радянської влади, так і проти неї. Убив його отаман Нестор Махно, звинувативши у погромах та дискредитації повстанського руху.

Гончар Овсій Іванович (1888–1921), він же — отаман Бурлака — один із перших творців Вільного козацтва на Київщині. 1917 року організував у своїй хаті в селі Казенна Мотовилівка «Просвіту» ім. Бориса Грінченка, яку 1919 року знищили карателі. Свої дії узгоджував з отаманом Зеленим. Організатор Васильківського повстання. 1921 року був заарештований більшовиками. Вивезений до Харкова. Утік із Холодногірської тюрми. Загинув у стрілянині.

Ангел Євген Петрович (1897–1919 (?)) — уродженець Чернігівської губернії, випускник кадетського корпусу, поручник царської армії. 1918 року організував селянське повстання на Чернігівщині та Сумщині. Підтримував тісні стосунки з отаманом Зеленим. Оголошений радянською владою поза законом.

Махно Нестор Іванович (1888–1934) — український військовий та політичний діяч, організатор революційного анархістського руху на Півдні України. У різний час укладав військові союзи з більшовиками. Військо батька Махна вирізнялося мобільністю, організованістю і, бувши зразком тодішнього військового мистецтва, вважалося непереможним. Зраджений, утративши значну частину свого війська, Махно повертає зброю проти червоних. Оголошений ворогом радянської влади, змушений був прориватися за кордон. Помер в еміграції.

Тепер — Європейська площа в Києві.

Шпак — так вояки зневажливо називали цивільних чоловіків, переважно в часи Російської імперії.

Магазинна гвинтівка зразка 1895 року, що її розробив Фердінанд Манліхер. Була на озброєнні під час воєн початку XX століття в Європі.

Буссенар Луї Анрі (1847–1910) — французький письменник, автор пригодницьких романів для юнацтва. У Російській імперії активно перекладався та видавався. Серед романів помітне місце посідають твори про участь молодих романтично налаштованих французів у англо — бурській війні за незалежність Трансваалю від британських колонізаторів.

У єдину молодіжну політичну організацію комсомол (Комуністичний союз молоді) остаточно оформився в жовтні 1919 року, на другому з'їзді РКСМ. До того часу об'єднав довкола себе різні молодіжні рухи комуністичної та соціалістичної спрямованості. Ідеологія та керівництво формувалося в Москві та Петрограді. У Києві, Харкові та інших великих містах попервах створювалися лише первинні організації. Загалом в описаний період масовим цей рух на теренах України ще не був.