Василь Биков - Мертвим не болить

Філософська наповненість твору перегукується з центральними проблемами української класики, отож неминуче з'являються виразні асоціації. «Поманило щастям, як маревом»,— читаємо в «Облаві» — і на думці М. Коцюбинський, його «Fata morgana». Болюче питання, що починає з новою силою звучати в устах Ровби: «Хто винуватий у тому? Може, він сам?.. Чи не винуватий ніхто?» — як відлуння франківського «Украденого щастя» І це не випадково. Бо історичні шляхи розвитку українського і білоруського народів спільні, близькі, подібні і перехрещуються не тільки в радощах, але і в болях.

У Білорусії «Облаву» за тональністю, за психологічною наповненістю сприйняли як реквієм над однією з незліченних жертв сталінізму, сприйняли як одну з найвиразніших художніх сторінок безконечного мартиролога рідної землі.

Герой «Облави» гине, а твір закінчується дуже ємкою фразою: «Трясовина споконвіку вміла ховати свої таємниці». Справді-таки, не все ще висвітлено, досліджено, з'ясовано. Як і не все розшифровано в неоднозначних творах білоруського прозаїка Василя Бикова.

Противотанкова рушниця.- прим. ред.

Головна похідна застава.- прим.ред.

Пістолет-кулемет Судаєва.- прим.ред.

Винищувальний противотанковий дивізіон.

Дивізійний обмінний пункт.

Відділ військового забезпечення.

Я німецький учитель.

Я не нацист. Я сільський учитель.

Тульський Токарєва (пістолет).- прим. ред.

Винищувальний протитанковий артилерійський полк.

Коли нас до вечора не розібють танки, то проскочимо.

З оберстом Майєром проскочимо. Він нас примусить, живих чи мертвих.

Чому ви не здаєтеся в полон.

Ми звичайні, прості солдати. Війну затіяли генерали та фюрер.

Отто поглянь сюди! Російська Валькірія!

Руки вгору! Устати!

Встати!

Я швидко!

Тихо! Нема води!

Я дуже шкодую. Але я маю наказ!

Поспішай!

Тимчасове партизанське житло; курінь.