Джек Лондон - Міжзоряний мандрівник

Я, Дерел Стендінг, що народився й виріс на фермі в Міннесоті, колишній професор агрономії, невиправний в’язень Сан-Квентіну, а тепер засуджений до страти злочинець у Фолсомі. Те, що я описую, що я видобув зі своєї підсвідомості, не належить Дерелові Стендінгу. Дерел Стендінг, що народився в Міннесоті й незабаром повисне на мотузі в Каліфорнії, ніколи не кохав королівен у королівських палацах, не бився врукопаш на хитких палубах кораблів, не тонув у коморі з вином, нажлуктавшись горілки, під п’яні зойки й передсмертний спів матросів, коли корабель наштовхувався на чорні зуби підводних скель і вода, булькаючи, затоплювала його з усіх боків.

Такого Дерел Стендінг не переживав, а проте я, Дерел Стендінг, видобув його з пам’яті за допомогою механічного самогіпнозу, сидячи в самотинній камері. Так само не належало Дерелові Стендінгу слово «Самарія», що вихопилося з моїх дитячих уст, коли я побачив оту фотографію.

З нічого не можна щось зробити. У самотинній камері я не міг із нічого зробити тридцять п’ять фунтів динаміту, з нічого не міг би створити ті далекі часи й широкі простори. Вони мусили бути в моїй свідомості, і я саме почав дошукуватися шляхів до неї.

Однак я мав труднощі. Я знав, що в мені криється ціла Голконда [9] Голконда – середньовічна держава в південній Індії. Переносно – джерело великого багатства. споминів про інше життя, але здобувся лише на те, щоб як божевільний гасати по них. Запас споминів був великий, але я перед ними був безвладний.

Я згадав хворобу Стейнтона Мозеса – священника, що втілював у собі, кожного у свій час, святого Іполіта [10] Святий Іполіт (бл. ІІІ ст.) – діяч християнської церкви. Плотін (205?–270) – римський філософ-неоплатонік. Атенодор – ім’я двох філософів-стоїків І ст. до н. е. , Плотіпа, Атенодора та Еразмового приятеля Гроцина [11] Гроцин, Вільям (1446?–1519) – англійський учений, знавець античної Греції, друг Еразма Роттердамського (1469–1536), відомого гуманіста доби Відродження. . А тоді, взявши до уваги досліди полковника де Рошаса [12] Полковник де Рошас, Ежен (18З7–1914) – французький експериментатор-психолог, що у своїх псевдонаукових творах обстоював ідею «переселення душ». , колись такі захопливі для мене, я переконався, що Стейнтон Мозес [13] Стейнтон Мозес – психічно хворий, який у своїх мареннях нібито перевтілювався в тих історичних осіб, що ними він був у попередніх своїх існуваннях. і справді був усіма тими особами, які потім прокидалися в ньому. Тобто всі вони були ним, були ланками нескінченного ланцюга вмирання й відродження.

Досліди полковника де Рошаса тепер особливо мене зацікавили. Він брав людей, піддатних на гіпноз, і доводив, що можна дістатися в глиб часу, до предків цих людей. Він описав свої досліди з Жозефіною, вісімнадцятирічною дівчиною родом із Вуарона, у департаменті Ізер. Загіпнотизувавши дівчину, полковник де Рошас змусив її пережити життя у зворотному порядку – дівоцтво, дитинство, період, коли вона була немовлям, коли вона була ще в материному череві, тишу й темінь того часу, коли вона, Жозефіна, ще не народилась, потім коли вона жила в особі недовірливого, лайливого й злого дідугана на ім’я Жан-Клод Бурдон. Свого часу той служив у сьомому артилерійському полку в Безансоні й помер у сімдесят років після тривалої хвороби. Далі полковник де Рошас загіпнотизував тінь Жан-Клода Бурдона й послав і його мандрувати у зворотному напрямку життя: через його дитинство й народження, через час темряви перед народженням, аж поки він знову побачив життя й світло в особі злющої старої Філомени Картерон.

Проте хоч скільки я гіпнотизував себе блискучою соломинкою, мені не пощастило відтворити себе в певній послідовності своїх попередніх життів. Ці невдачі переконали мене в тому, що тільки смерть допоможе мені послідовно відтворити своє «я» в колишніх образах.

Проте життя в мені било потужною хвилею. Я, Дерел Стендінг, так уперто не хотів умирати, що не дозволяв начальникові Есертену й капітанові Джемі вбити себе. Жадоба до життя, мабуть, і спричинила те, що я ще й досі тут: сплю собі, їм, думаю, бачу сни, пишу про свої колишні «я» і чекаю неминучого мотуза, що завершить один короткий відтинок часу в безкрайому ланцюгові моїх існувань.

Однак можна вмирати, лишаючись живим. Цієї штуки, як ви дізнаєтесь потім, навчив мене Ед Морел. І все це через начальника Есертена та капітана Джемі. На них знову напав сліпий жах, що десь лежить захований динаміт. Вони прийшли до моєї темної камери й навпростець заявили, що замордують мене в пекельній сорочці, коли я не признаюсь, куди його заховав. Вони запевнили, що це буде зроблено законно й не позначиться на їхній кар’єрі. У в’язничному архіві напишуть, ніби я вмер своєю смертю.