James Allen - Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання

На жаль, не було зроблено ніяких записів промови Чарльза Шваба на тій званій вечері. Хоча, кажуть, він повторив деякі її частини пізніше на аналогічній зустрічі чиказьких банкірів.

Думаю, це була далеко не високопарна промова, місцями, можливо, навіть неграмотна (Шваб ніколи і не претендував на звання великого оратора), але вона була виразна і сповнена дотепними жартами. Але головним її надбанням було те, що вона була оцінена слухачами у п'ять мільярдів доларів стартового капіталу! Коли Шваб закінчив свою півторагодинну промову, Морган підійшов до нього, відвів у затишний куточок зали і довірливо розмовляв з ним ще годину.

Магія особистості Шваба запрацювала на повну силу, але що було більш важливим, то це те, що він виклав Моргану свою повноцінну і чітку програму роботи корпорації «Юнайтед Стейтс Стіл». Багато хто намагався зацікавити Моргана ідеєю створення сталевого тресту. Промисловець Джон Гейтс, відомий також як «гравець на мільйон», довго «обробляв» Моргана, але той не довірився йому. Брати Білл і Джим Мур, чиказькі біржові маклери, яким вдалося «склепати» сірниковий трест і корпорацію з виробництва крекеру, теж набридали Моргану, і теж зазнали невдачі. Елберт Г. Гері, якого Морган вважав лицемірним сільським юристом, також не справив належного враження на великого фінансиста.

До того, як красномовство Шваба відкрило очі Дж. П. Моргану на всю потенційну вигоду цього проекту і надихнуло його на таке, не побоюся цього слова, сміливе фінансове починання, вся ця затія здавалася йому лише божевільної мрією про легкі гроші.

То була ера «фінансового магнетизму», яка об'єднувала тисячі маленьких і часом неефективно керованих компаній у великі і конкурентоспроможні ділові комбінації. І не останню роль у цьому всьому зіграв Джон Гейтс, який був справжньою акулою бізнесу. На той час Гейтс вже створив з ряду невеликих концернів велику компанію з виробництва колючого дроту під назвою «Американ Стіл енд Вайер», а разом з Морганом вони створили сталеливарну компанію «Федерал Стіл». Морган, у свою чергу, володів ще двома великими концернами.

Але у порівнянні з гігантським, так званим «вертикальним», трестом Ендрю Карнегі, яким володіли і керували п'ятдесят три партнери, всі інші об'єднання і компанії здавалися просто нікчемними. Як не крути, ніхто не міг зрівнятися з підприємствами Карнегі, і Морган знав про це.

Карнегі, цей ексцентричний старий шотландець, теж це знав. Зі свого шикарного замку Скібо (Шотландія) він дивився, спочатку з розвагою, а потім із роздратуванням на спроби невеликих компаній Моргана залізти «на його територію». Коли ці спроби стали занадто зухвалими, Карнегі охопив гнів і жага відплати. Він вирішив створити «конкурента-двійника» для кожного підприємства своїх суперників. До цього моменту його не цікавили ні дроти, ні труби, ні обручі, ні листове залізо. Його цілком влаштовувало продавати компаніям необроблену сталь, а ті вже хай роблять з нею, що хочуть. А зі Швабом на посаді голови правління свого сталевого концерну «Карнегі стіл компані» він планував просто-напросто загнати своїх ворогів у кут.

Таким чином, саме у промові Шваба Морган побачив вирішення своєї проблеми. Трест без Карнегі – це як сливовий пудинг без слив.

Промова Шваба ввечері 12 грудня 1900 року, безсумнівно, несла у собі рішення, хоч і не давала гарантій, що величезне підприємство Карнегі можна перенести під керівництво Моргана. Шваб говорив, що за сталевим бізнесом майбутнє, про те, що для підвищення ефективності виробництва потрібна реорганізація. Він говорив про необхідність спеціалізації виробництва і про утилізацію невдалих підприємств. Він говорив про концентрацію зусиль на процвітаючих напрямках, про економію на транспортуванні металу і про захоплення іноземних ринків збуту.

Більш того, він вказав цим акулам бізнесу на їх помилки. Шваб вважав, що створення монополій, підвищення цін і отримання надприбутків – це те, що тягне ринок донизу. Недалекоглядність такої політики, казав він своїм слухачам, полягає в тому, що вона заганяє ринок у суворі рамки, тоді як все навколо прагне розширення. Він стверджував, що зниження ціни на сталь сприятиме економічному розвитку та розширить можливості ринку, з'явиться більше сфер застосування сталі, що дозволить захопити досить великий сектор світової торгівлі. Насправді, тоді, ще цього не усвідомлюючи, Шваб став «апостолом» сучасного масового виробництва.