Джеймс Барри - Пітер Пен

— Казна-що! — обурено вигукнув Соломон і віддав знахідку Пітерові, бо всілякий непотріб, який потрапляв на острів, завжди діставався Пітерові — замість іграшок.

Але він не бавився цією дорогоцінною банкнотою, бо вже знав, що це таке, — він же цілий тиждень пробув звичайним хлопчиком, до того ж вельми спостережливим. З такою сумою, міркував він, можна спробувати дістатися до Садів, тож Пітер розглянув усі можливі варіанти і вирішив (мудро, на мою думку) вибрати найкращий. Але спершу йому довелося відкрити птахам цінність човника Шеллі; і хоч птахи були занадто доброчесні, щоб попросити віддати його назад, все-таки Пітер помітив їхню досаду і перехопив кілька невдоволених поглядів у бік Соломона, який так звик вихвалятися своїм розумом, — бідний Соломон з того всього відлетів у дальній куточок острова і сів там сам-один, від сорому заховавши голову в пір’я. Пітер добре знав: якщо Соломон не на твоєму боці, тобі ніколи нічого не вдасться зробити на цьому острові, тож він вирушив слідом за ним і спробував прихилити його до себе.

Як же Пітер зумів під’їхати до премудрого старця? Насамперед треба знати, що Соломон не збирався залишатися при виконанні службових обов’язків до кінця своїх днів. Він мріяв про пенсію і збирався присвятити свою діяльну старість комфортному життю на зручному тисовому пні у закутку Фігової Алеї — той пень давно полонив його уяву, і вже кілька років крук старанно набивав свою панчоху. Це була жіноча панчоха — хтось купався в озері і забув її на березі, — але тепер у ній зберігалося сто вісімдесят крихт, тридцять чотири горіхи, шістнадцять скоринок, стругалка і шнурівка. Коли панчоха наповниться, розраховував Соломон, він зможе спокійно відійти від справ. І ось Пітер щедро вділив йому один фунт. Він відрізав його від п’ятифунтової банкноти загостреним патичком.

Це назавжди зробило Соломона його другом, і після конфіденційної розмови вони скликали збори дроздів. Зараз ви зрозумієте, чому серед запрошених були лише дрозди.

План, представлений на розгляд зборів, розробив Пітер, але з доповіддю виступив Соломон, бо він дуже дратувався, коли говорив хтось інший. Замість вступу крук розповів присутнім, як він захоплюється дроздами, а особливо тією неперевершеною майстерністю, з якою дрозди будують свої гнізда, і це відразу викликало схвальну реакцію зборів, як і планувалося (бо ж усі сварки і суперечки поміж птахами виникають власне з розмов про те, як найкраще будувати гнізда). Інші птахи, зазначив Соломон, нехтують намулом, будуючи свої гнізда, і тому ті пропускають воду. Тут він гордо задер голову — так, ніби висловив незаперечний аргумент. Але… на біду, це чула пані Зяблик, що проникла на збори без запрошення, і мерщій заверещала:

— Ми в’ємо гнізда не для того, щоб тримати в них воду, а для того, щоб тримати в них яйця!

Дрозди знітились, їхня радість спала, а Соломон так розгубився, що надсьорбнув води.

— Але врахуйте, — спромігся він нарешті на відповідь, — намул ще й утеплює гніздо.

— І врахуйте, — крикнула пані Зяблик, — що коли вода потрапляє в таке гніздо, вона залишається там, і пташенята можуть втопитися.

Дрозди очима благали Соломона відповісти якоюсь нищівною фразою, але він знову розгубився.

— Спробуйте краще замість води, сьорбнути щось інше, — зловтішно запропонувала пані Зяблик. Її звали Кейт, а всі на ім’я Кейт — зухвалі створіння.

Соломон прислухався, спробував інший напій, і це надихнуло його. Він прорік:

— Якщо гніздо зяблика впаде у Серпантин, воно зануриться у воду і розвалиться на шматки, а гніздо дрозда навіть на воді залишиться сухісіньке, як лебедина спинка.

Як дрозди йому аплодували! Тепер вони знали, навіщо все життя вигладжують гнізда намулом, і коли пані Зяблик вигукнула: “Ми не збираємося жбурляти наші гнізда в Серпантин”, — вони зробили те, що мали зробити з самого початку: вигнали її зі зборів. Усе втихомирилось. І тут Соломон, нарешті, звернувся до присутніх з тим, заради чого й були скликані збори. Він сказав, що їхній юний друг Пітер Пен, як усім відомо, дуже хоче дістатися до Садів, і для цього він, Соломон, пропонує, заручившись допомогою дроздів, збудувати човен. Почувши це, дрозди розхвилювалися, аж Пітер почав побоюватися за свій план.

Соломон поквапно пояснив, що він аж ніяк не мав на увазі такий здоровенний людський човен; він лише пропонує збудувати звичайне дроздове гніздо, тільки трохи більше — таке, щоб могло вмістити Пітера.