Всеволод Нестайко - Супер «Б» з «фрикадельками» (збірник)

Була саме біологія. Лариска невипадково тримала в руках підручник, хотіла повторити. З біологією у всього шостого «Б» були проблеми. У Вовочки особливо. І сьогодні Вовочка одержав чергову двійку, бо не міг чітко пояснити, як саме і коли поглинають і виділяють рослини кисень і вуглекислийгаз у процесі фотосинтезу і дихання. З усього цього він дав тільки вірні назви кисню (O 2) та вуглекислого газу (СO 2), але того для задовільної оцінки Тамарі Георгіївні було малувато.

«Це він через мене двійку одержав! – каралася Лариска, позираючи на похнюпленого Вовочку. – І нащо я сказала про вокзал! Мабуть, із цим пов'язана якась таємниця». Та було запізно.

На наступній перерві хлопці вже жваво обговорювали Вовоччину поведінку.

– А може, він бомбу в портфелі ніс, – казав Стьопа. – Може, на якихось терористів працює.

– А що! Терористи запросто використовують дітей. «Леон-кіллер» по телеку бачили? Все буває! – казав Стасик.

– Однозначно! – погодився Вася.

– Ну, це ви вже загнули! – усміхнувся Боря. – Терористи тут ні до чого. А от з «братками», може, й зв'язався. Пам'ятаєте, як він прийшов у школу весь у синцях. Сказав, що впав із драбини. Але то ж фігня. Впасти так, щоб бланжі були під обома очима, просто неможливо. Хтось йому добряче врізав під час розбірки.

На цей раз Вася Цюцюрський від свого «Однозначно» утримався. Нещодавно він сам прийшов до школи з фінгалом під оком і сказав, що послизнувся на банановій шкуринці, хоча насправді одержав по мармизі від сусідського хлопця на прізвисько Містер Мускул за необережний прикол.

– А пам'ятаєте, я вам казав, яку Вовочки з портфеля випали гроші, -примружився Стасик. – Ціла папуша гривень. Там і п'ятірки, і десятки навіть були. Ви не бачили, а я чудово бачив. І він одразу поквапився сховати. Звідки у цього злидня стільки грошей? Мама хвора. Тато їх покинув. Бабуся пеньок…

– Який пеньок? – спитав Вася.

– Ну, пенсіонер! Не знаєш, лопух!

– Мда-а, – сказав Боря. – Екс-президент, здається, зв'язаний з криміналітетом…

Лариска жила з Вовочкою на одній вулиці, і після школи вони часто ішли додому разом. Сьогодні їй здалося, що він хоче «одірватися» від неї. Лариска догнала його:– Слухай, Вовчику! Ти не… той… не ображайся!.. Я ж не знала, що не треба було говорити… Я шкодую… А взагалі… ти не переживай через ту двійку!.

– А я й не переживаю!.. Хочеш анекдот?…

– Школярі розмовляють.

– Мені хотілося б стати чарівником!

– Для чого?

– Щоб зробити з нашої біологічки канарейку і відчинити вікно.

– Але в тебе ж і з алгеброю проблеми, і з геометрією, і з історією… Всіх канарейками ж не зробиш… І ти ж здібний хлопець. Коли президентом був, жодної ж двійки не мав. Ти просто якийсь неуважний, незосереджений… Хочеш, давай разом робити уроки. Разом легше зосередитися. Приходь до мене. Або я можу до тебе…

– Ой! Ти що? Ні-ні! – замахав руками Вовочка. їй навіть здалося, що він злякався.

– Але треба ж щось робити! – сказала Лариска. – Тебе ж можуть відрахувати з нашого ліцею. Стільки охочих!

– Не відрахують! Я виправлю. Просто зараз ніколи.

– Ніколи? – здивувалася Лариска. – Чим же ти так зайнятий?

– Справи… різні… – Вовочка одвернувся. – Хочеш іще анекдот…

Іде вуссурійській тайзі група туристів. Раптом з'являється тигр.

– Не бійтесь. Тигр не голодний! – кажепровідник.

– Звідки ви знаєте?

– А ви хіба не помітили, що туриста Ковальчука нема вже більш як півгодини?

– І як ти їх запам'ятовуєш, ті анекдоти? Я їх одразу забуваю… В тебе така пам'ять, а хапаєш двійки. Візьмись за розум, Таратуто, я тебе прошу!

– Єс, май дарлінг! Просто понеділок – важкий день! Ну, я побіг! Ґуд бай! – і Вовочка звернув до свого будинку.

«Просто понеділок – важкий день!» І тут Лариска згадала, що Вовочка Таратута майже завжди одержував погані оцінки саме у понеділок. «Отже, у неділю готувати уроки йому ніколи. Чим же він займається у неділю?… Невже?… Тато колись говорив, що в нього на вокзалі вкрали портфель. Поставив на підлогу біля кіоску, коли купував газети. Мить – і нема портфеля. Є категорія так званих вокзальних злодіїв…» – Лариска похолола.

Уночі їй наснився сон. Все було, як в отих американських гангстерських бойовиках: мчали мотоцикли, автомашини, лунали постріли, горіли і вибухали, перевертаючись, «Мерседеси», «Ягуари» і «Порші»… І за кермом пошарпаної спортивної машини сидів закіптюжений Вовочка Таратута. А поряд із ним сиділа вона, Лариска.