Всеволод Нестайко - Супер «Б» з «фрикадельками» (збірник)

– Ну все! – безнадійно махнув рукою Стасик. – Завтра хоч до школи не приходь. Уявляю, як буде викаблучуватись Вовочка! Та й Боря!..

– Однозначно! – зітхнув Вася.

І раптом Стьопа рішучо сказав:

– Ходімо!

– Куди? – здивувався Стасик.

– Скидайте на землю мішки і – вперед!

– Та ти що?!

– Будемо теж ночувати на деревах! Це єдиний вихід! Це ж, врешті, наша ідея!.. її брат допоможе нам умоститися… А завтра будемо голодувати і мовчати!

– Правильно! – сказав Стасик.

– Однозначно! – підтакнув Вася.

І хлопці поскидали з балкона спальні мішки, пострибали самі й рішучо рушили до садка. – Толю! Дивись! Вони йдуть! – раптом закричала Ірочка. – Вони прийшли! Я ж тобі казала, що вони прийдуть. А ти сумнівався! Бачиш, вони зі спальними мішками. Ночувати йдуть! Молодці! Ну, я злажу!

Вражені хлопці просто-таки сторопіли, дивлячись, як Ірочка злазить із яблуні.

– Ти що – не будеш ночувати на дереві? – пролепетав Стьопа.

– Що я – дурна? – усміхнулась Ірочка. – Он уже дощ накрапає!.. Одна справа влітку, у таборі, як скаути. А зовсім інша восени у місті людей лякати. А ви молодці! Я й не думала, що ви такі рішучі… І взагалі, якби ти, Стьопо, не став мене розпитувати, я б нічого не знала…

– А що, хіба твій сусіда нічого тобі не казав? – здивувався Стьопа.

– Спершу не казав. А як ти почав мене розпитувати про нього – що він за один, чи порядний, я до нього причепилася, і він махнув рукою: «Ну, коли самі напросилися…» І розповів, тільки взяв із мене слово, щоб я нікому в класі не говорила. А я вирішила з вами пожартувати…

– Так от чому таємна організація «Бумеранг»! Самі напросилися! – зітхнув Стьопа.

– Авжеж! І про газети ти мене розпитував… То я й кіоскерку, сусідку вашу, допитала, і вона мені ту газетну замітку про «Чорну пантеру» показала… А в українські скаути – у «Пласт» – мій брат Толя обіцяє мене записати. Тоді, може, я й справді «чорною пантерою» стану. Може, й ви хочете записатися?

– Хтозна… Побачимо… – перезирнулися хлопці.

Так закінчилася операція «Чорна пантера» – без образ і драматичних наслідків.

Ірочка так нічого нікому й не розповіла – вона виявилася не базікою, а доброю, благородною дівчинкою.

Іди знай, які гарні душі бувають у тих, кого ми не помічаємо…

Подруга питає блондинку:

– Чого сумна?

– У посольстві анкету не прийняли для візи.

– Чому?

– У самому кінці, у графі «Не заповнювати», я написала «Добре».

– Га! Га! Га! Га! – дружно зареготали Стьопа Юхимчук, Стасик Макарець, Боря Бородавко і Вася Цюцюрський.

А Лариска Литвак запитала:

– Де ти це взяв?

– От дивись! – закліпав Вовочка Таратута волохатими віями. – Отут надруковано!І він простягнув Ларисці тоненьку брошуру, на обкладинці якої було написано «Анекдоти».

Вовочка Таратута користувався прихильністю майже всього шостого «Б». Недарма ж його навіть обирали президентом класу.

– Слухай, Вовочко, а чого це ти вчора уранці – в неділю! – був із портфелем на вокзалі?! – пильно примружилася раптом Лариска на Таратуту.

І тут Вовочка несподівано почервонів.

– На якому в-вокзалі?

– На залізничному, звісно! Я з батьками зустрічала родичів із Москви і раптом бачу – чимчикує Вовочка. З портфелем за плечима. Наче у школу. Було далеченько, але я тебе впізнала!

– А він почервонів! Ги-ги! – вигукнув Стьопа Юхимчук.

– Щось, мабуть, нечисто! – підхопив Стасик Макарець.

– Однозначно! – підвів риску Вася Цюцюрський.

– Може, в Америку тікав, а його міліція зняла з поїзда. От він і соромиться, – усміхнувся Боря.

– Нікуди я не тікав і ніхто мене з поїзда не знімав, – сказав Вовочка. – Мабуть, Лариска просто помилилася. Сама ж каже – далеченько було.

– На зір я ще не скаржусь. І кого-кого, а тебе впізнати можу! – сказавши це, Лариска знову почервоніла.

– Ха-ха! Авжеж! Вона ж у тебе закохана! – реготнув Стасик.

– А ти хиляв на побачення з іншою! – реготнув і собі Стьопа.

– Однозначно! – як завжди, приєднався Вася.

– Дурні пришелепкуваті! – вигукнула Лариска і вдарила «Біологією» по головах по черзі Стасика, Стьопу, Васю і Борю. Хоча Боря мовчав.

Тут продзвенів дзвоник на урок, і вони побігли у клас.