Алан Мілн - Вінні-Пух

Який жах! Той квачик, та гумова ганчірочка й була — саме була! — його повітряною кулькою.

— Ой мамо! — сказав Паць.— Ой мамонько, мамо! Ой мамонько, мамонько, мамо!.. Ну що ж?.. Тепер уже пізно. Додому вертатися нічого... Іншої кульки в мене немає. Та, мабуть... мабуть, Іа не дуже й любить повітряні кульки...

І Паць подріботів далі, хоч, правду кажучи, біг тепер не так уже й весело. Та все ж він скоро добіг до того місця, де над струмком стояв Іа-Іа й дивився на своє віддзеркалення у воді.

— Доброго ранку, Іа! — ще здалеку загукав Паць.

— Доброго ранку, маленький Пацику,— відповів Іа-Іа.— Якщо цей ранок справді добрий,— сказав він.— У чому я сумніваюся,додав він.— А втім, це байдуже,— закінчив він.

— Іа, вітаю тебе з днем народження, — сказав Паць, підійшовши тим часом ближче.

Іа-Іа перестав дивитися на своє віддзеркалення у воді й, повернувши голову, витріщився на Паця.

— Ану-ну, повтори, що ти сказав,— промовив він.

— Вітаю те...

— Зачекай хвильку!

Хитаючись на трьох ногах, Іа-Іа став обережно підносити четверту до вуха.

— Я навчився цього ще вчора,— пояснив він, упавши тричі підряд.— Це дуже просто. І головне — так краще чути... Ну от, усе гаразд. То якти щойно сказав? Повтори, будь ласка,— попросив Іа, підперши вухо копитом.

— Вітаю тебе з днем народження!— повторив Паць.

— Мене?

— Авжеж, Іа.

— З моїм днем народження?

— З твоїм!

— Отже, в мене справжній день народження?

— Найсправжнісінький, Іа! І я приніс тобі дарунок.

Іа опустив праву ногу, повільно обкрутився на місці й, крекчучи від натуги, насилу дотягся до вуха лівим копитом.

— Я хочу послухати ще й на це вухо,— сказав він.— Тепер говори.

— Да-ру-нок! — проказав Паць голосно.

— Мені?

— Авжеж!

— На день народження?

— Атож!

— Отже, виходить, у мене таки справжній день народження?

— Звичайно, Іа! І я дарую тобі повітряну кульку!

— Повітряну кульку? — перепитав Іа-Іа.— Ти сказав — повітряну кульку? Це такі великі, гарні, яскраві, що їх надувають? Ех, танкиспіванки, гіп-гоп, тра-ля-ля!

— Саме так, саме так... Тільки, розумієш... мені дуже шкода... розумієш, Іа... коли я біг, щоб чимшвидше принести тобі кульку, я впав.

— Ой-ой-ой! Біднесенький мій! Мабуть, ти таки дуже поспішав. Гадаю, ти не забився, маленький Пацику?

— Ні, але кулька... Ох, Іа... вона зовсім луснула.

Запала довга-предовга мовчанка.

— Моя кулька? — нарешті спитав Іа-Іа.

Паць кивнув.

— Мій деньнародженнєвий дарунок?

— Так, Іа,— сказав Паць, підшморгуючи носом.— Ось він... Щиро вітаю тебе з днем народження.

І він подав Іа маленький гумовий квачик.

— Оце воно? — спитав Іа трохи здивовано.

Паць кивнув.

— Мій подарунок?

Паць кивнув іще раз.

— Повітряна кулька?

— Так.

— Спасибі тобі, Пацику,— сказав Іа-Іа.— Пробач, будь ласка... але я хочу спитати, якого кольору була кулька, коли... коли вона була кулькою?

— Червона.

— Я так і знав! Червона!.. — проказав собі під ніс Іа-Іа.— Мій улюблений колір... А яка завбільшки вона була?

— Майже така, як я.

— Я так і знав!.. Завбільшки з Паця!.. — сумно пробурмотів Іа-Іа.— Мій улюблений розмір!.. Он воно як: куди не кинь, всюди клин.

Паць почував себе дуже нещасним і просто не знав, як йому бути. Він лише раз по раз розкривав рота, заміряючись щось сказати, та тут-таки вирішував, що саме цього казати й не слід.

І раптом, на його щастя, з того боку струмка долинули вигуки. То прийшов Пух.

— Зичу тобі багато-багато щастя! — кричав Пух, певне, забувши, що він уже це говорив.

— Спасибі, Пуше, мені вже пощастило,— понуро відповів Іа-Іа.

— Я приніс тобі подаруночок! — радісно вигукнув Пух.

— У мене вже є подаруночок,— відповів Іа.

Пух тим часом перебрів струмок і підійшов до Іа. Паць сидів віддалік, похиливши голову на лапки, і тихенько шморгав носом.

— Ось він,— сказав Пух.— Це — Дуже Корисний Горщик. А на ньому, знаєш, що написано? "Вітаю тебе з днем народження! Бажаю щастя. Твій Пух". Он скільки всього там написано. І в нього можна класти що захочеш.

Глянувши на горщика, Іа-Іа страшенно розхвилювався:

— Оце те, що треба! — вигукнув він.— Слово честі, моя кулька якраз увійде в цей горщик!

— Та ні, Іа,— зупинив його Пух.— Повітряні кульки не можуть уміщатися в горщику. Вони дуже великі. З ними треба не так, а отак: візьми кульку за мотузок...

— То інші кульки не входять, а моя увійде! Ще й як! — гордо сказав Іа.— Дивися, Пацику!

Паць сумовито озирнувся, а Іа-Іа схопив колишню кульку зубами й обережно поклав її у горщик, далі витяг її і поклав на землю, а далі знову взяв її зубами і обережно поклав у горщик.