Алан Мілн - Вінні-Пух

— Пацю,— промовив Кролик, діставши олівця і послинивши його,— ти страшенний боягуз, ти не маєш ані краплі хоробрості!

— Важко бути хоробрим,— сказав Паць і тихенько зашморгав носом,— коли ти є лише таким Малесеньким Пацем.

Кролик, який тим часом почав щось квапливо писати, на хвильку відірвався від роботи і сказав:

— От саме завдяки тому, що ти такий малесенький, ти скоро будеш у найбільшій пригоді.

Паць так зрадів, що він буде в пригоді, що враз і думати забув про будь-які страхи. А коли Кролик сказав, що Кенги бувають люті лише взимку, а в усі інші пори року вони — Найсумирніші Створіння, Паць ледве міг усидіти на місці, так йому закортіло потрапити в пригоду.

— А як же я? — засмутився Пух.— Виходить, я зовсім не буду в пригоді?

— Не журися, Пуше,— утішив його Паць.— Може, якось іншим разом...

— Без Пуха,— урочисто сказав Кролик, загострюючи олівця,— пригода взагалі буде неможлива.

— Ого! — сказав Паць, силкуючись не показати свого розчарування.

А Пух знову почалапав у куток і гордо сказав собі подумки: "Без мене взагалі неможливо! От я, так я!"

— А тепер слухайте всі! — сказав Кролик, скінчивши писати.

Пух та Паць сіли й приготувалися слухати уважно-уважно — аж роти пороззявляли!

І ось що їм прочитав Кролик:

ПЛАН,

як викрасти Крихітку Ру.

1. По-перше. Кенга бігає швидше за кожного з нас, навіть за мене.

2. Ще найпопершіше. Кенга не зводить очей із Крихітки Ру, якщо він не застебнутий у неї в кишені геть на всі ґудзики.

3. Отже. Якщо ми хочемо викрасти Крихітку Ру, нам треба виграти час, бо Кенга бігає швидше за кожного з нас, навіть за мене (див. параграф 1).

4. Ідея. Якщо Ру вискочить із Кенжиної кишені, а Паць туди вскочить, то Кенга не помітить різниці, бо Паць — це всього лиш Малесенький Паць.

5. Такий самий, як і Крихітка Ру.

6. Але Кенга неодмінно має глянути в інший бік, щоб не помітити, як Паць вскочить до неї в кишеню.

7. Дивись параграф 2.

8. Ще одна ідея. Та коли Пух заговорить до неї і говоритиме дуже переконливо, вона можена мить відвернутися.

9. І тоді я зможу втекти з Ру.

10. Дуже швидко.

11.1 Кенга спочатку нічого не помітить, а помітить уже згодом.

Кролик гордо прочитав усе це вголос, і, коли він закінчив, деякий час усі мовчали. Тільки Паць усе відкривав та закривав рота, але не міг промовити й слова. Нарешті, йому пощастило видушити з себе захриплим голосом:

— А тоді?

— Що тоді?

— Ну, коли Кенга помітить, що то не Ру?

— Тоді ми всі разом скажемо: "Ага!"

— Усі втрьох?

— Еге.

— Ого!

— А що тебе турбує, Пацю?

— Нічого,— сказав Паць.— Якщо ми всі троєскажемо "Ага!", тоді все гаразд... Якщо ми всі троє скажемо "Ага!",— сказав Паць,— тоді я не турбуюся,— додав він.— Але мені б не хотілося казати "Ага!" самому. Бо воно дуже погано вийде... До речі,— поцікавився він,— ти цілком певен у тому, що ти казав про зиму?

— Про зиму?

— Ну, про те, що Кенги найбільше лютують у січні та лютому?

— А-а! Так, так, це напевне. Ну, Пуше, тобі ясно, що ти маєш робити?

— Ні,— сказав Пух.— А що я маю робити?

— Та лише одне: говорити й говорити з Кенгою, щоб вона нічого не помічала.

— Ага! А про що говорити?

— Про що хочеш.

— Може, почитати їй вірші чи щось таке?

— Так, так, саме вірші,— сказав Кролик.— Блискуча думка! А тепер — гайда!

І вони всім гуртом подалися шукати Кенгу.

Кенга й Ру тихо-мирно бавилися на піщаній галявці.

Крихітка Ру робив свої вправи в пісочку: він стрибав у висоту, стрибав у довжину і стрибав навіть у глибину, тобто вчився падати в мишачі нірки й вилазити з них, а Кенга хвилювалася і щохвилини примовляла:

"Ну, любий мій, оце ще разочок стрибни, та й час додому".

І ось цієї миті з-за пагорба й вигулькнув не хто інший, як сам Вінні-Пух.

— Добрий день, Кенго! — сказав він.

— Добрий день, Пуше.

— Диви, як я стрибаю! — пропищав Крихітка Ру і впав у надцяту мишачу нірку.

— Привіт, Ру, маленький мій друже!

— А ми оце збираємося додому,— сказала Кенга.— Добрий день, Кролику. Добрий день, Пацю.

Кролик та Паць, які тим часом теж вигулькнули з-за пагорба, тільки з іншого боку, й собі сказали "Добрий день" та "Привіт, Ру", а Ру запросив їх поглянути, як він стрибає...

Отож вони стояли й дивилися.

І Кенга дивилася також...

— Послухай-но, Кенго,— сказав Пух, після того як Кролик підморгнув йому вдруге.— Цікаво знати, чи любиш ти вірші?