Туве Янсон - Комета прилітає

Враз Анґостура глипнула на Мумі-троля усіма своїми зеленими очиськами і відпустила Хропсю. Одна з її довгих гілок витягнулася гадюкою і схопила Мумі-троля за носа.

— Не дай їй взяти над тобою гору! — застеріг Нюхмумрик.

— Вошиве лайно! — заревів Мумі-троль і — чах-чах — відтяв кущеві руку-гілляку.

Глядачі привітали його перемогу гучним «Ура!».

Хвіст у Мумі-троля дрібно тремтів від злості, він стрибав то туди, то сюди, час від часу робив випади у бік Анґостури або викрикував нові образливі обзиванки.

— Ти диви! — чудувався Чмих. — Який невичерпний у нього запас лайливих слів!

Поєдинок розгорівся не на жарт. Анґостура тряслася від роздратування, а Мумі-троль пашів від гніву та напруги. Із клубка зчеплених супротивників виднілися тільки руки-гілляки, хвости та лапи.

Хропся ухопила велику каменюку і пожбурила нею в отруйницю. Була вона не надто меткою, тож камінь влучив Мумі-тролеві в живіт.

— О, який жах! — зойкнула Хропся. — Я вбила його!

— Типове дівчисько! — пирхнув Чмих.

Однак Мумі-троль навіть не думав умирати і гідно продовжував свій тріумфальний двобій з підступною Анґостурою, доки від отруйного куща позалишалися самі обрубані цурпалки (дрібні гіллячки Мумі-троль не чіпав).

— Ось так! — сказав він, складаючи ножа.

— О, який ти хоробрий, — благоговійно прошепотіла Хропся.

— Пусте, мені такими справами доводиться займатися ледь не щодня, — недбало буркнув Мумі-троль.

— Дивина, я, принаймні, ще ніколи не бачив, щоб… — ляпнув Чмих і зненацька скрикнув, бо дістав копняка від Нюхмумрика.

— Що це було?! — здригнулася від ляку Хропся, яка ніяк не могла прийти до тями.

— Не бійся! — заспокоїв її Мумі-троль. — Я поруч і зумію тебе захистити. Прийми від мене маленький подарунок! — з цими словами герой простягнув дамі золотий браслет.

— О! — тільки й зуміла промовити Хропся й густо пожовтіла від утіхи. — А я його стільки шукала… Як мило…

Панночка одразу ж почепила прикрасу на ніжку і, вертячись на всі боки, милувалася нею.

— Вона проплакала за цією цяцькою кілька днів, — сказав Хропусь. — Щоразу, як я намагався заговорити про комету, вона зводила розмову до жалю за браслетом. А вас цікавить комета?

— Ще й як! — підтвердив Нюхмумрик.

— Хвала небесним силам! — полегшено зітхнув Хропусь. — То можемо одразу ж влаштувати нараду. Сідаймо!

Усі сіли.

— Я оголошую себе головою та секретарем зборів, — вів далі Хропусь. — Хтось має інші пропозиції?

Інших пропозицій не було, тож Хропусь тричі постукав олівцем по землі.

— Це була червона ядуча мураха? — запитала його сестра.

— Тихо, ти заважаєш проводити нараду! — урвав її Хропусь. — Отже, що ми маємо? Комета мала би досягнути Землі у п’ятницю, сьомого серпня, о 8:42 вечора. Можливо, на чотири секунди скоріше.

— Червона мураха… — пробурмотів Мумі-троль неуважно, розглядаючи гривку Хропсі. У Мами немає гривки. Він ще ніколи не бачив мумі-тролів з гривками.

— Чому ніхто ніколи мене не слухає? — образився Хропусь.

— Не знаю, — здвигнув плечима Чмих. — І завжди так було?

— А тепер, — звелів Нюхмумрик, — замкніть роти на замок і слухайте, що скаже Хропусь. Він хоче, щоб ми всі поміркували, як можна порятуватися у цій ситуації.

— Ми повертаємося додому! — повідомив Мумі-троль. — Сподіваюся, ви з нами?

— Це питання ми більш детально обговоримо на наступній нараді, — сповістив Хропусь.

— А де, до речі, ти мешкаєш? — поцікавилася Хропся.

— У дуже гарній долині, з Мамою і Татом. Тато сам побудував будинок і пофарбував його у блакитний колір. Напередодні нашої мандрівки я прилаштував для тебе гойданку в садку…

— Ото вже плете! — обурився Чмих. — Ти ж її ніколи раніше не бачив! Ліпше розкажи про мою печеру. Агов, Хропсю! А я маю таємницю, котра починається на К , а закінчується на Я ! Воно неймовірно лагідне!

— Дотримуйтеся, будь ласка, порядку денного! — мало не благав Хропусь і знову постукав своїм олівцем. — Є два моменти: чи зможемо ми дістатися Долини ще до прильоту комети і яка ймовірність того, що саме Долина стане найліпшим місцем порятунку?

— Дотепер усе йшло добре… — висловив свою думку Чмих.

— Мама про все подбає, — впевнено сказав Мумі-троль. — А ти, Хропсю, побачиш, яка у нас чудова печера!

— У мене… — поправив його Чмих.

— А в печері купа перлів, які я сам добув, — незворушно вів далі Мумі-троль.

— Перли! — захоплено вигукнула Хропся. — З них можна зробити браслет на ніжку?