Рафаелло Джованьйолі - Спартак

Та Спартак швидко опанував себе. І з невимушеною усмішкою відповів:

— Замовкни, безумцю! Що ти там базікаєш про Фортуну? Клянуся палицею Геркулеса, ти бачиш не більше будь-якого андабата!

І, щоб припинити цю розмову, колишній гладіатор підійшов до Катиліни й тихо запитав:

— Чи приходити мені сьогодні ввечері до твого будинку Катиліно?

Обернувшись до нього, той відповів:

— Звичайно. Але не говори «сьогодні ввечері», — адже вже темніє: скажи «до швидкого побачення».

Вклонившись патрицію, Спартак вийшов, сказавши:

— До швидкого побачення.

Він підійшов до Крікса й щось прошепотів йому на вухо, той кілька разів ствердно кивнув головою. Потім вони мовчки пішли дорогою, що вела до Форуму й до Священної вулиці.

Прямуючи Священною вулицею до Палатина, Спартак і Крікс раптом побачили вишукано вбрану молоду жінку, що йшла з літньою рабинею. За ними ішов педисеквій. Вона з'явилася з того боку, звідки йшли гладіатори.

Жінка ця була дуже гарна на вроду: руде волосся, білосніжний колір обличчя, неймовірні великі очі кольору морської хвилі. Крікс був вражений і, зупинившись, промовив:

— Клянуся Гезом, оце красуня!

Спартак, сумний і стурбований, підняв опущену голову й подивився на дівчину. Та, не звертаючи уваги на захоплені вигуки Крікса, зупинила свій погляд на фракійцеві та звернулась до нього грецькою:

— Нехай благословлять тебе боги, Спартаку!

— Щиро дякую тобі, — зніяковівши, відповів Спартак. — Дякую тобі, дівчино, і хай буде милостива до тебе Венера Гнидська!

Наблизившись до Спартака, дівчина прошепотіла:

— Світло й воля, доблесний Спартаку!

Фракієць здригнувся, здивовано подивився на дівчину і, насупивши брови, відповів з явною недовірою:

— Не розумію, що означає твій жарт, красуне.

— Це не жарт, і ти даремно прикидаєшся. Це пароль пригноблених. Я куртизанка Евтибіда, що була рабинею, грекиня, — адже і я також належу до пригноблених… — І з чарівною усмішкою взявши кремезну долоню Спартака, вона лагідно потисла її своєю маленькою, ніжною ручкою.

Гладіатор, здригнувшись, прошепотів:

— Вона вимовила пароль, вона знає таємний пароль…

Хвилину він мовчки дивився на дівчину.

— Отже, хай бережуть тебе боги! — сказав він.

— Я мешкаю на Священній вулиці, поблизу храму Януса. Приходь до мене, я можу зробити тобі невеличку послугу у шляхетній справі, за яку ти взявся. Приходь!..

— Прийду, — відповів Спартак.

— Привіт! — сказала латинською куртизанка, зробивши привітальний жест рукою.

— Привіт! — відповів Спартак.

— Привіт тобі, богине краси! — сказав Крікс, який під час розмови Спартака з Евтибідою стояв осторонь і не зводив очей із чарівної дівчини.

Він завмер нерухомо, дивлячись услід Евтибіді. Невідомо, скільки часу він простояв би в такому заціпенінні, якби Спартак не взяв його за плечі й не сказав:

— Ну, що ж, Кріксе, чи підеш ти нарешті звідси?

Галл отямився й пішов, раз у раз обертаючись. Пройшовши кроків триста, він вигукнув:

— А ти ще не хочеш, щоб я називав тебе улюбленцем Фортуни! Ох, невдячний!.. Тобі варто було б спорудити храм цьому примхливому божеству, що розпростерло над тобою свої крила.

— Навіщо заговорила зі мною ця нещасна?

— Не знаю й знати не хочу, хто вона! Знаю тільки, що Венера, — якщо тільки Венера існує, — не може бути прекраснішою!

У цей час їх наздогнав один з рабів-педисеквіїв, що супроводжували Валерію, і запитав:

— Хто з вас Спартак?

— Я, — відповів фракієць.

— Твоя сестра Мірца чекає на тебе сьогодні близько півночі в домі Валерії, їй треба поговорити з тобою.

— Я неодмінно буду в неї.

Педисеквій пішов геть, а гладіатори продовжили свій шлях і незабаром зникли за Палатинським пагорбом.

Будинок Катиліни, розташований на південному схилі Палатинського пагорба, не належав до числа найбільших у Римі. Піввіку тому він із будинком оратора Гортензія увійшов до складу володінь Августа. Однак за своїм внутрішнім облаштуванням і оздобленням не поступався будинкам іменитих патриціїв того часу, а трикліній, де лежали, бенкетуючи, у годину першого смолоскипа Луцій Сергій Катиліна і його друзі, прославився на весь Рим своєю пишнотою.