Малгожата-Кароліна Пекарська - Клас пані Чайки

Перед самими святами Єва запросила всіх дівчат із класу на Новий рік. Самих лише дівчат.

— Ой, як шкода, — засмутилася Каміла, яка виїздила на свята й Новий рік до Ґданська.

— Чого там шкода, — втішила її Каська. — Там буде так нудно! Що хорошого може бути на вечірці без хлопців.

— А чому без хлопців?

— Бо Єва сказала, що це буде дівоча вечірка.

— Справді? — допитувалися хлопці.

— Справді, — відказала Єва й додала: — Ви нам не потрібні. Прийдуть лише дівчата. Всі, хто хоче й може.

— Танцювати ви однаково не вмієте! — докинула Кінґа й засміялася.

— Ой, вибачайте! — заперечив Мацек. — Хто не вміє, той не вміє! — І, вклонившись Алексові, почав клеїти дурня, пританцьовуючи довкола нього й примовляючи при цьому вишуканою, кучерявою мовою: — О пані! Дозволь мені взяти твою рожеву долоньку, аромат якої мене приголомшує…

— Ох, це через те, що я саме вийшла з убиральні, — писклявим голосом підхопив Алекс, кліпаючи віями так, як, на його думку, могла кліпати справдешня дама.

— Ніколи в цім не сумнівався, оскільки, позаяк, через те що…

— І ви ще дивуєтеся, що вас ніхто не запрошує? Ці ваші дитячі забави… — зневажливо пирхнула Каська й вийшла із класу. За кілька хвилин вона повернулася зі Кшисеком із ІІІ-Б.

— Я чув, хтось тут у вас вечірку влаштовує, — озвався Кшисек, підійшовши до Мацека, який продовжував викаблучуватися перед Алексом. — Слухай, брате, припини, не лажайся тут перед усіма.

— А чого? — заперечив Мацек. — Дівчата кажуть, що ми не вміємо танцювати, тож я з пані…

— Александрою, — послужливо підказав так само писклявим голосом Алекс.

— От-от. Спасибі тобі, пані, і пробач, що ймення твого не згадав я відразу, — подякував Мацек і вдав, ніби цілує Алексові руку. — Я з пані Александрою демонструю, як танцюють справжні мужчини.

— То це правда, що вечірка тільки для дівчат? — поцікавився Кшисек.

— Правда, — відповіла Каська, хоч її ніхто не питався.

— Можеш, Мацеку, прийти до нас. Порозважаємося разом, а опівночі провідаємо твоїх подружок з їхньою нудною вечіркою.

— Тоді я з вами, — спробувала підлеститися Каська.

— Ні, ти йди до дівок, — відрубав Кшисек і підійшов до парти, де сиділи Каміла з Малгосею й переглядали свіжий номер «Віктора-гімназиста».

— Ви теж ідете туди? — спитав він, але дивився при цьому тільки на Камілу.

— Я ні, — відказала вона, не підводячи очей з кольорових сторінок.

— Чому?

— Бо мене тоді не буде у Варшаві.

— Он як… — у Кшисековому голосі забриніло розчарування. — Класний журнал? — спитав він, аби змінити тему.

— Класний, — відповіла Малгося, яка саме читала «Правда й вигадки про перший поцілунок».

Кшисек зазирнув їй через плече й засміявся. Хотів було щось додати, але цієї миті пролунав дзвоник на урок.

У новорічний вечір до Єви прийшла навіть Каська. Звісно, вона ще у дверях розповіла всім, що забігла лише на мить і за кілька хвилин побіжить на справжню вечірку, а не цю для малоліток, де ні з ким навіть не познайомишся. Але дівчата на неї не зважали. За ці кілька місяців у школі всі вже призвичаїлися до Каськи, хоча їх дратувало постійне вдавання дорослої і шпильки на адресу інших.

— Що робитимете, дітлахи? — спитала вона, зайшовши до вітальні.

На ній була сукня, від вигляду якої дівчат аж заціпило. Ну, і макіяж. Вона знову виглядала, як доросла!

— Ворожитимемо, — відповіла Єва, яку єдину не здивував Касьчин вигляд.

Більшість дівчат була вбрана по-святковому, але це не був бозна-який одяг. Те, що Каська прийшла одягнена як доросла, свідчило, що вона й справді збиралася на якусь круту вечірку.

— Ворожитимете? — повторила Каська і, вдаючи здивування, поцікавилася: — І про що можна дізнатися з такого ворожіння?!

— Наприклад, які матимеш оцінки, — пояснила Кінга, для якої не було нічого важливішого за це.

— Ха-ха-ха, — зареготала Каська. — Оцінки мене якраз не дуже цікавлять. Є речі важливіші, ніж навчання.

— Які наприклад? — спитала Малгося.

— Ти однаково нічого не зрозумієш, — відрізала Каська.

— Хочеш? — Єва простягнула Касьці колоду карт. — Я тобі першій поворожу. Ти ж збираєшся на якусь справді класнючу забаву, — останнє речення Єва вимовила трохи іронічно.

Каська кивнула, і Єва поклала перед нею потасовані карти й мовила:

— Зніми.

— Як?

— Лівою рукою до себе на три стосики.

За мить довкола столу з’юрмилися всі дівчата, що слухали, як Єва, беручи до рук нову купку карт, казала: