Томекові вперше в житті довелося розлучитися зі своїм найкращим другом, Стасем. А все тому, що Стасеві батьки вирішили, що їхній син піде до католицького ліцею в іншому районі Варшави, а їздити туди Томекові не хотілося. Отак учні пані Чайки потрапили до різних ліцеїв. Щоправда, більшість опинилася в поблизьких, імені Пруса та імені Міцкевича, але колектив розпався…
Про те, що цей день настане, Мацек знав давно. Зрештою, про Малгосину поїздку за океан говорили вже кілька місяців. Точніше, відтоді, як дівчина отримала комп’ютер. Тоді з’явилася якась мамина подруга, яка заплатила за цей комп і надіслала Малгосі запрошення до Нью-Йорка на всі канікули.
День від’їзду неухильно наближався. Малгося вже давно тільки про це з Камілою й говорила. Чи витримають перевірку її знання англійської? Дівчина дуже хвилювалася.
— Як я там говоритиму? — спитала вона Камілу. Подруги сиділи в Скаришевському парку й кидали Латці мотузочку із зав’язаним на ній вузлом. Собачка завзято бігала, підкидала мотузок, качалася по траві. Одне слово, робила все, щоб лише привернути до себе увагу.
— Нормально, — відповіла Каміла й важко зітхнула.
— Ага… Це для тебе нормально…
— Господи, Малгохо! Я з тобою здурію! Скільки тобі повторювати, що все буде добре? Треба лише подолати бар’єр і почати говорити. А взагалі, Нью-Йорк — це неймовірна мішанина різних національностей, корінних мешканців там кіт наплакав. Зате іноземців море. І не всі добре говорять англійською.
— Ти говориш, як ця мамина знайома.
— А вона знає мову?
— Не дуже…
— То чого ти так переймаєшся?
Малгося мовчала. На щастя, цієї миті прибігла Латка зі своїм мотузочком. І ніяк не хотіла віддавати його. Вона явно дражнилася із хазяйкою.
— Ну, що таке? — запитала Каміла, коли їй нарешті вдалося забрати в Латки мотузку й знову її кинути.
— Мацек…
— Що Мацек?
— Ми ж розлучимося на два місяці.
— То й що?
— А якщо він за цей час із кимсь познайомиться?
— Мацек? Це неможливо!
— Ще й як! Він їде до якогось мандрівного табору. Може, там кимсь зацікавиться…
— Якщо й познайомиться, то тебе однаково не покине.
— Звідки ти знаєш? Єва радила пильнувати.
— Єва різне патякає. І взагалі, відколи це ти Єву слухаєш?
— Ти теж із нею радишся, віриш у її ворожіння.
— Ну, це інша річ.
— Але вона мені теж ворожила. Сказала: «Знайомство із кимсь змінить твоє життя».
— Але, може, це ти познайомишся! І кинеш Мацека. Про таке ти не думала?
— Ні.
— Дурна ти.
— Сама ти дурна, — відповіла Малгося й замовкла.
— Я сказала тобі не в тому розумінні, що ти дурна взагалі, а тільки в цьому. У Мацека більше причин хвилюватися, ніж у тебе. Він їде з друзями, які точно простежать…
— …і коли вже щось там станеться, приховають від мене будь-яку зраду!
— Ой Боже, які високі слова!
— А які мені вживати? Низькі? Треба казати: «гівно, гівно, гівно»?
— Ну ти даєш! — Каміла здивовано глянула на подругу. Такою вона її ще ніколи не бачила. Невже Малгося й справді так хвилювалася перед поїздкою?
— Ти не розумієш, що я непокоюся!
— Розумію, але не будь такою песимісткою!
— Відколи в тебе з Войтеком усе склалося, з тобою взагалі не можна поговорити про свої проблеми!
— Але ж ми саме це й робимо! Крім того, раніше ви з Мацеком переконували мене, що я нестерпна й не знаю, чого хочу. То яка я тобі підходжу: така, як тепер, чи колишня?
Малгося мовчала. Озвалася лише трохи згодом, коли вдалині замаячіла постать Войтека.
— Бо я не знаю, як воно складеться. Чи після мого повернення Мацек не зміниться…
Відповісти Каміла не встигла, бо підхопилася, побачивши Войтека, котрий ніс у руках чотири морозива.
— Ти, певне, мої думки прочитав! — вигукнула вона.
— А четверте для кого? — поцікавилася Малгося.
— Для Алекса, — пояснив Войтек. — Я його дорогою зустрів. Він сюди на роликах їде.
* * *
Такі самі думки переслідували й Мацека. А ще він переймався, що Малгося може вирішити залишитися в Америці. Та якщо Малгосі було кому звірятися у власних сумнівах, то зі своїми Мацек залишився наодинці. Намагався поговорити про це з Алексом, але відразу почув, що це взагалі не проблема, бо в таборі познайомиться з іншою і вся любов йому вивітриться.
— Матиме більші цицьки й не носитиме окулярів, — засміявся Алекс.
Читать дальше