Ліман Френк Баум - Тік-Ток з Країни Оз

– Як це жахливо!

– Нічого жахливого тут немає, – обурилася Бетсі. – До голосу Хенка треба просто звикнути, тоді під нього навіть спати можна.

Злегка оговтавшись від страху, троянди поглянули на ослика, і одна з них запитала:

– Цього дикого звіра звуть Хенк?

– Так, Хенк – мій відданий і добрий товариш, – відповіла дівчинка. Вона обвила ослика руками за шию і міцно притиснула до себе. – Правда, Хенку?

– І-а! – тільки й міг сказати Хенк, і від його різкого голосу троянди знову затремтіли.

– Будь ласка, йди звідси! – звернулася до ослика одна з них. – Хіба ти не бачиш, що ми всі тебе боїмося і це заважає нам рости?

– Легко сказати – йди звідси! – передражнила Бетсі троянду. – Нам нікуди йти. Наш корабель розбився.

– Кораблетроща? – перепитав здивований хор.

– Так, ми пливли на великому кораблі, а потім почалася буря і розбила його, – пояснила дівчинка. – Нам з Хенком вдалося врятуватися на уламку деревини і пристати до вашого берега. Ми втомилися і зголодніли. Скажіть хоч, як називається ця земля?

– Це Країна Троянд, – гордовито відповіла Мускусна Троянда. – Тут виводять найрідкісніші та дорогоцінні сорти.

– Охоче вірю, – сказала Бетсі, милуючись прекрасними квітами.

– Ніхто, крім троянд, не має права тут перебувати, – оголосила витончена Чайна Троянда, насупивши брови. – Тож вам слід негайно піти звідси, поки Королівський Садівник не побачив вас і не викинув у море.

– Тож існує Королівський Садівник? – запитала Бетсі.

– Звичайно, існує.

– А він теж троянда?

– Звісно, що ні. Він – людина, і до того ж дуже мила.

– Ну, людини я не боюся, – з полегшенням сказала Бетсі.

Не встигла вона договорити, як до оранжереї увірвався Королівський Садівник, із сапкою в одній руці і лійкою – в другій. Це був смішний маленький чоловік, одягнений в рожевий костюм із бантиками на колінах і на ліктях. У його волоссі виднілися пістряві стрічки. Очки, схожі на бісерини, весь час блимали, на обличчі була купа глибоких зморшків, а гострий ніс войовничо стирчав.

– Ух ти! – здивовано вигукнув він, побачивши незнайомців, а коли Хенк видав гучний крик, Садівник насунув йому на голову лійку, а сам пішов у танок, потрясаючи сапкою. Однак незабаром об щось спіткнувся і розтягнувся на весь зріст.

Бетсі, регочучи, зняла лійку з голови Хенка. Ослику не сподобалася витівка Садівника, і він розвернувся до нього задом.

– Обережно, він може брикнути, – крикнула Бетсі, й Садівник, схопившись на ноги, поспішно сховався за трояндами.

– Ти порушуєш закон, – заволав він, висунувшись з-за кущів і грізно дивлячись на дівчинку й ослика .

– Який закон? – запитала Бетсі.

– Закон Країни Троянд. Жоден чужинець не сміє проникнути в цю країну.

– Навіть потерпілі від кораблетрощі? – запитала Бетсі.

– Закон не має винятків на випадок корабельних трощ, – відповів Королівський Садівник. Він збирався ще щось додати, аж раптом почувся дзенькіт розбитого скла: хтось провалився крізь дах оранжереї і плюхнувся на землю.

Новоприбулий мав дуже дивний вигляд: він весь був густо покритий волоссям, і Бетсі спочатку подумала, що це якийсь звір. Але коли після свого запаморочливого польоту незнайомець підвівся, стало зрозуміло, що це все-таки людина. У руці він тримав яблуко, яке, мабуть, продовжував їсти й під час свого падіння. Було очевидно, що інцидент не справив на нього особливого враження: він випромінював спокій і незворушно жував своє яблуко, одночасно оглядаючи приміщення, в якому опинився.

– Бог ти мій! – вигукнула Бетсі, підходячи до незнайомця. – Ти хто такий і звідки взявся?

– Я? Я – Косматий чоловічок, – відповів той, відкусивши від яблука шматок. – Вирішив заглянути сюди ненадовго. Вибачте, що зробив це дещо поспішно.

– Мабуть, у тебе були на те причини, – сказала Бетсі.

– Та ні, просто я там, зовні, заліз на яблуню і ось…

Розповідаючи свою історію, Косматий чоловічок догриз яблуко та віддав Хенку недогризок, який той одразу жадібно почав жувати, – потім встав і відважив ввічливий уклін Бетсі й трояндам.