Айзек Азімов - Межа Фундації

Завжди, якщо не…

– Це контроль над думками, мере Бранно? – запитав Ґолан Тревіз, крокуючи проходом і підвищуючи голос ніби для того, щоб компенсувати мовчання решти депутатів. Він не потурбувався про те, щоб зайняти своє місце, яке для нього відвели аж у задньому ряду, оскільки Тревіз був новий у Раді.

Бранно так і не підняла голови. Вона сказала:

– А яка ваша думка, депутате Тревіз?

– Моя думка така, що уряд не може накладати заборону на свободу слова; що всі люди – а надто депутати та депутатки, яких обрали з конкретною метою, – мають право обговорювати поточні політичні проблеми; що жодна політична проблема не може існувати окремо від плану Селдона.

Бранно склала руки й підняла очі. Її обличчя не виказувало жодної емоції. Вона зауважила:

– Депутате Тревіз, ви ініціювали це обговорення позапланово й усупереч чинній процедурі. Однак я попросила вас висловити свої погляди й тепер дам вам відповідь. У межах плану Селдона немає жодного табу на свободу слова. Тільки сам План за самою своєю природою обмежує наші дії. Є багато способів тлумачити події ще до того, як зображення Селдона надасть остаточне рішення, але щойно це станеться, його не можна ставити під сумнів у Раді. Його не можна ставити під сумнів і наперед; до прикладу, якби хтось задумав сказати: «Хоча Гарі Селдон і мав стверджувати те й те, він помилявся».

– Та все ж таки а що, як хтось щиро так думає, пані мер?

– Тоді ця людина може так сказати, якщо вона приватна особа й обговорює це питання в приватній розмові.

– Отже, ви маєте на увазі, що ці обмеження свободи слова, які ви пропонуєте, мають стосуватися винятково й цілковито представників влади?

– Саме так. Це не є якийсь новий принцип законодавства Фундації. Його застосовували й раніше мери від усіх партій. Приватна думка нічого не значить; офіційне висловлення думки має вагу й може становити небезпеку. Ми пройшли такий шлях не для того, щоб тепер ризикувати.

– Дозвольте мені зазначити, пані мер, що цей ваш принцип застосовували зрідка й нерегулярно до деяких актів Ради. Його ніколи не застосовували до чогось такого широкого й невизначеного, як план Селдона.

– План Селдона найбільше потребує захисту, оскільки саме тут сумніви можуть мати найфатальніші наслідки.

– А ви не замислювалися, мере Бранно… – Тревіз розвернувся, звертаючись тепер до рядів крісел, що їх займали члени Ради: здавалося, усі вони затамували подих, ніби чекаючи, чим закінчиться ця дуель. – Ви не замислювалися над тим, члени Ради, що є всі підстави вважати, що ніякого плану Селдона не існує взагалі?

– Сьогодні ми всі бачили його в роботі, – відповіла мер Бранно ще тихше, тоді як Тревіз говорив дедалі голосніше й з виразнішими ораторськими нотками.

– Саме тому, що ми сьогодні бачили його в роботі, депутати та депутатки, ми можемо зрозуміти, що плану Селдона в тій подобі, у якій нас учили в нього вірити, існувати не може.

– Депутате Тревіз, ви порушуєте процедуру й мусите це припинити.

– Я маю привілей посади, мере.

– Цей привілей скасовано, депутате.

– Ви не можете скасувати привілей. Ваша заява про обмеження свободи слова не може мати сили закону. Офіційного голосування в Раді не було, мере, а якби й було, я поставив би його законність під сумнів.

– Це скасування, депутате, ніяк не стосується моєї заяви на захист плану Селдона.

– На чому ж тоді воно ґрунтується?

– Вас звинувачено в зраді, депутате. З поваги до Ради я хочу, щоб вас заарештували не в залі, а за дверима, де чекають співробітники Служби безпеки, які відведуть вас до в’язниці. Я попрошу вас піти спокійно. Якщо ви втнете щось нерозважливе, тоді, звичайно, це буде кваліфіковано як загрозу й співробітники Служби безпеки ввійдуть до зали засідань. Сподіваюся, що ви не змусите їх до цього кроку.

Тревіз насупився. У залі панувала абсолютна тиша. (Чи очікував цього хтось, окрім нього та Компора?) Він озирнувся на вихід. Там нікого не було, але він не сумнівався, що мер Бранно не блефує.

Від люті він аж затнувся:

– Я пред… представляю важливий виборчий округ, мере Бранно…

– Не сумніваюся, що вони будуть у вас розчаровані.

– Які докази породили це необдумане звинувачення?

– Докази з’являться у свій час, але будьте певні: у нас є все, що потрібно. Ви надзвичайно нерозсудливий молодий чоловік і маєте зрозуміти, що хтось може бути вашим другом і водночас не мати бажання супроводжувати вас у зраді.

Тревіз крутнувся й зустрівся поглядом із блакитними очима Компора. Той дивився на нього з кам’яним виразом обличчя.