Айзек Азімов - Межа Фундації

А потім Золота доба, коли тогочасні Перші Спікери якось знайшли спосіб стати активними, зупинивши Мула на шляху завоювань і нарешті встановивши контроль над його розумом; а тоді зупинивши й саму Першу Фундацію, коли та стала занадто обережною і допитливою щодо природи та суті Другої. Прім Палвер, дев’ятнадцятий Перший Спікер і найвидатніший з них усіх, став тим, кому вдалося покласти край усій цій загрозі й – не без жахливої жертви – урятувати план Селдона.

А тепер, уже протягом ста двадцяти років, Друга Фундація знову, як і раніше, ховалася в населеній привидами частині Трентора. Вони ховалися вже не від імперців, а й далі від Першої Фундації, яка стала майже такою великою, як колись Галактична Імперія, – і ще величнішою в технологічній царині.

Очі Першого Спікера заплющилися в приємному теплі, і він занурився в примарний стан галюцинаторних переживань, що розслабляли його й не були цілковито ані снами, ані свідомими думками.

Годі смутку. Усе буде добре. Трентор і досі столиця Галактики, адже тут розташована Друга Фундація, яка має більшу владу, ніж будь-коли мав Імператор.

Першу Фундацію стримуватимуть, скеровуватимуть, і вона рухатиметься правильним шляхом. Хоч би якими загрозливими були їхні кораблі та зброя, вони не втнуть нічого, доки розум їхніх лідерів можна буде за потреби контролювати.

І Друга Імперія постане, але зовсім не така, як Перша. Це буде Федеративна Імперія, частини якої матимуть право на значне самоврядування, тож тут не буде видимої сили й фактичної слабкості унітарного централізованого уряду. Ця нова імперія буде вільнішою, гнучкішою, здатною краще витримати напругу, і нею завжди – завжди – із тіні керуватимуть чоловіки та жінки Другої Фундації. Трентор тоді й далі буде столицею, і завдяки своїм сорока тисячам психоісториків стане могутніший, ніж колись із сорока п’ятьма мільярдами населення.

Перший Спікер різко прокинувся. Сонце опустилося нижче до обрію. Він щось бурмотів? Щось сказав уголос?

Якщо Друга Фундація мала багато знати й мало говорити, Спікери при владі – знати більше, а говорити менше, то Перший Спікер мусив знати найбільше й говорити найменше.

Він криво посміхнувся. Було так спокусливо стати патріотом Трентора – бачити всю мету Другої Імперії як встановлення його гегемонії. Селдон про це попереджав; він навіть це передбачив за п’ять століть до того, як це могло статися.

Але Перший Спікер спав недовго. Час для візиту Гендібала ще не настав.

Шандесс із нетерпінням чекав цієї особистої зустрічі. Гендібал був достатньо юний, щоб глянути на План свіжими очима, і достатньо проникливий, щоб побачити непомітне для інших. Цілком можливо, що слова юнака могли дати Шандессові якийсь урок.

Ніхто не знав напевно, яку користь отримав Прім Палвер – сам великий Палвер – того дня, коли молодий Кол Бенджоам, якому ще не виповнилося й тридцяти, прийшов до нього поговорити про можливі способи врегулювати ситуацію з Першою Фундацією. Бенджоам, якого пізніше визнали найвидатнішим теоретиком від часів Селдона, ніколи не говорив про цю аудієнцію, але зрештою став двадцять першим Першим Спікером. Дехто приписував великі здобутки адміністрації Палвера саме Бенджоамові.

Шандесс розважав себе, думаючи про те, що може сказати Гендібал. Зазвичай кмітливі юнаки, які вперше зустрічалися сам на сам з Першим Спікером, викладали всі свої тези в першому ж реченні. Вони ніколи не просили цієї першої аудієнції заради чогось тривіального – чогось, що зруйнувало б усю їхню подальшу кар’єру, якби вони продемонстрували Першому Спікерові свою легковажність.

Гендібал побачився з ним через чотири години. Юнак не виявляв нервовості. Він спокійно чекав, поки Шандесс заговорить першим.

Шандесс сказав:

– Спікере, ви просили про особисту зустріч з важливого питання. Чи не були б ви ласкаві підсумувати його для мене?

І Гендібал спокійно, ніби розповідаючи, що тільки-но з’їв на обід, відповів:

– Перший Спікере, план Селдона не має сенсу.

Для відчуття власної важливості Стор Гендібал не потребував підтвердження від інших. Він уже не пригадував часів, коли не знав, що незвичайний. Гендібал був десятирічним хлопчиком, коли його завербував до Другої Фундації один агент, який виявив потенційні можливості його розуму.

Потім він досяг дивовижних успіхів у навчанні й потягнувся до психоісторії так, як зореліт – до гравітаційного поля. Під впливом цього потягу він так само «входив у віраж», виокремлюючи з тексту Селдона головне, тоді як інші його однолітки просто намагалися розв’язати диференціальні рівняння.