Жуль Верн - Діти капітана Ґранта

– Будемо сподіватися, що нам зарадить хоча б французький текст, – сказала леді Елен.

– Спробуймо розшифрувати і його, – запропонував лорд Гленарван. – Та це не так і важко, адже французьку ми всі з вами знаємо. Спершу перекладемо всі повні слова, а також уривки слів. От що ми маємо: «…три…оглове…танія…гонія… південний… діст… контин… пол… жорсто… інд… кинут…овго… ° 11́ шир…» Спробуймо одне по одному відтворити неповні слова. Либонь, ідеться про трищоглове судно, чию назву ми дізналися, коли зіставили англійський і французький документи: «Британія». З наступних двох слів – «…гонія» і «південний» – зрозуміле тільки друге.

– Напевне, корабельна аварія сталася десь у Південній півкулі, – припустив Джон Манґлс.

– Імовірно, так, – погодився з ним лорд Гленарван. – Ці троє бідолашних дістались якогось узбережжя. А от якого й де? Це загадка.

– Жорстокий! – вигукнув раптом Джон Манґлс. – Маємо переклад пошкодженого німецького слова «graus…»: це «grausam» – «жорстокий»!

– Чудово! Далі – «інд…» Можливо, йдеться про Індію. Чекайте, – спохмурнів Гленарван. – Так ми можемо нафантазувати бозна-чого… Спершу слід об’єднати всі три листи, адже в кожному з них – однакова кількість рядків, і спробувати якнайповніше розшифрувати зміст. Найбільш повно збереглися слова в тексті французького документа, отож я з’єднаю уривки слів і фраз, заповнивши прогалини тими словами, які не викликають сумнівів.

Сказавши так, лорд Гленарван зараз же взявся за перо і вже за кілька хвилин прочитав коротенький текст французькою мовою: «7 червня 1862 трищоглове судно «Британія»… Ґлазґо… зазнало аварії… гонія… півден… берег… два матроси… капітан Ґр… діст… контин… пол… жорсто… інд… кинуто цей документ……довготи і 37°11́ широти… допоможіть їм,… загинуть…»

Він відклав аркуш. З’явився матрос і доповів, що «Дункан» саме входить у Клайдську затоку.

– Які будуть розпорядження, сер? – звернувся Джон Манґлс до власника яхти.

– Нам треба якнайшвидше прибути до Дамбартона, Джоне. Звідти леді Елен повернеться додому, в Малкольм– Кастл, а я вирушу в Лондон – треба негайно подати цей документ до Адміралтейства.

Джон Манґлс віддав відповідні накази, і матрос поквапився на місток.

– Друзі! – почав лорд Гленарван. – Усі ми розуміємо, що натрапили на слід жахливої катастрофи і від наших дій залежить життя людей. Необхідно розгадати цю таємницю. Отже, що нам достовірно відомо? Сьомого червня тисяча вісімсот шістдесят другого року трищоглове судно «Британія», що вирушило з порту Ґлазґо, потонуло, після чого капітан і два матроси кинули в море близько широти тридцять сім градусів одинадцять мінут свій заклик про допомогу. Найімовірніше, корабельна аварія сталася в південних морях, і тут слід уважніше подивитися на уривок слова «…gonie». Можливо, це назва країни чи узбережжя.

– Патагонія! – вигукнула леді Елен.

– Певно що так!

– Невже тридцять сьома паралель перетинає Патагонію? – не погодився майор.

– Це легко перевірити, – мовив Джон Манґлс, розгортаючи детальну карту Південної Америки. – Авжеж: тридцять сьома паралель перетинає частину Чилі, яку населяють індіанці-араукани, тягнеться рівнинами північної Патагонії і далі пролягає через простори Атлантичного океану.

– Дуже добре! Тоді ходімо далі. Зверніть увагу: тут ідеться не про острів, а про континент. Яка ж доля спіткала цих нещасних? Про неї нам говорять лише три вцілілі літери «пол…» Здається, вони потрапили в полон, але до кого? Можливо, зможемо відповісти й на це питання. Це «жорсто… інд…», тобто «жорстокі індіанці». Думаю, це досить переконливо. Я вважаю, що корабельна аварія таки й справді сталася коло берегів Патагонії. Залишилося дізнатися в Ґлазґо про останній маршрут «Британії», і таким чином ми з’ясуємо, чи могла вона опинитись у водах Південної Атлантики.

– Так, – зауважив Джон Манґлс, – але для цього не треба їхати в Ґлазґо: маємо на яхті повний комплект «Торговельної та мореплавної газети», з якої легко довідаємося про все, що нас цікавить.

Узявши весь комплект чисел газети за 1862 рік, він почав гортати сторінки і невдовзі з явним задоволенням прочитав: «30 травня 1862 року «Британія» під командуванням капітана Ґранта вийшла з перуанського порту Кальяо. Місце призначення – порт Ґлазґо».

– Капітан Ґрант! – вигукнув Гленарван. – Чи це часом не той відчайдух-шотландець, що мріяв заснувати Нову Шотландію на одному з безлюдних островів у Тихому океані?