Генрик Ибсен - Дика качка

Гіна Екдаль сидить за шитвом на стільці біля стола. Гедвіг на дивані, затуливши очі долонями від лампи і заткнувши вуха двома пальцями, читає книгу.

Гіна (поглядає на дочку з прихованою тривогою, потім камеє). Гедвіг!

Гедвіг не чує.

(Голосніше.) Гедвіг!

Гедвіг (віднімаючи пальці від вух). Що, мамо?

Гіна. Любонько, не можна тобі більше читати.

Гедвіг. Ну, мамо, ну, ще трошки! Хвилиночку.

Гіна. Ні, ні, відклади книгу. Батько цього не любить. Він і сам ніколи не читає вечорами.

Гедвіг (закриваючи книгу). Так, тато не дуже-то любить читати.

Гіна (відкладає шитво і бере зі столу олівець і зошит). Ти не пам'ятаєш, скільки ми сьогодні заплатили за масло?

Гедвіг. Крону шістдесят п'ять єре.

Гіна. Вірно. (Записує.) Страх, скільки у нас масла виходить. До того ж ковбаса і сир. Стривай-но… (Записує.) І шинка ще… Гм… (Підраховує.) От уже й виходить…

Гедвіг. А ще ж пиво?

Гіна. Так, звичайно. (Записує.) Обходиться дорогенько. А все потрібне.

Гедвіг. Зате нам з тобою не треба було сьогодні супу на обід, раз тато пішов.

Гіна. Так, це добре склалося. Та ще я одержала вісім крон п'ятдесят єре за карточки.

Гедвіг. Невже стільки?

Гіна. Рівно вісім крон п'ятдесят!

Мовчання. Гіна знову береться до шитва. Гедвіг бере олівець, папір і щось малює, заслоняючи очі лівою рукою.

Гедвіг. Адже дивно якось, що тато сьогодні на такому пишному обіді у комерсанта Верле!

Гіна. Не можна сказати, що в комерсанта. Це ж бо син прислав по нього. (Згодом.) З комерсантом ми не маємо ніяких справ.

Гедвіг. От буде добре, коли тато прийде. Він обіцяв попросити для мене у фру Сьорбю чого-небудь смачного.

Гіна. Еге, в цьому домі, повір мені, знайдеться багато смачненького.

Гедвіг (продовжуючи малювати). А я начебто зголодніла трошки.

Старий Екдальз паперами під пахвою і згортком у кишені пальта з'являється з вхідних дверей.

Гіна. Як дідусь пізно сьогодні!

Екдаль. Контору замкнули. Довелося ждати у Гроберга. І потім пройти через… Гм…

Гедвіг. Дали знову на переписування, дідусю?

Екдаль. Цілу папку. Поглянь-но.

Гіна. Добре.

Гедвіг. їв кишені теж у тебе згорток.

Екдаль. Що? Дурниці! Нічого там нема. (Ставить палицю в куток.) Роботи надовго вистачить, Гіно. (Відсуває одну половинку дверей у задній стіні.) Тсс! (Зазирає в них і знову обережно засуває.) Хе-хе! Усі задрімали! А вона залізла у кошик. Хе-хе!

Гедвіг. А їй не зимно в кошику, дідусю?

Екдаль. Таке вигадаєш! Зимно!.. Стільки соломи! (Іде до дальніх дверей ліворуч.) У мене там є сірники?

Гіна. Сірники на комоді.

Екдаль іде до себе.

Гедвіг. От добре, що дідусь знову з переписуванням!

Гіна. Так. Бідолашний старий; тепер хоч кишеньковими грішми запасеться.

Гедвіг. І не сидітиме цілими ранками в тому поганому трактирі у мадам Еріксен!

Гіна. Так, і це дуже добре.

Невелика пауза.

Гедвіг. Як ти думаєш, вони все ще за столом сидять?

Гіна. А бог їх знає. Мабуть.

Гедвіг. Подумай, яким смачним обідом частують там тата! Він, мабуть, прийде веселий. Правда, мамо?

Гіна. Авжеж. А якби ми ще могли порадувати його, що кімнату здано!

Гедвіг. Ну, це не обов'язково сьогодні.

Гіна. Це було б так добре. А то стоїть без усякої користі.

Гедвіг. Ні, я хотіла сказати, що сьогодні не обов'язково. Тато й так сьогодні буде в гуморі. Краще, коли цим ми його порадуємо іншим разом.

Гіна (дивиться на неї). А ти любиш радувати тата увечері чимось таким хорошим?

Гедвіг. Звичайно. Тоді відразу якось веселіше стає.

Гіна (замислюючись). Так, так, мабуть, так.

Старий Екдаль виходить із своєї кімнати і прямує до перших дверей ліворуч.

Гіна (обертаючись до нього). Щось потрібно у кухні, дідусю?

Екдаль. Так, потрібно. А ти сиди собі. (Іде до кухні.)

Гіна. Не надумав би з вугіллям возитися. (Чекає.) Гедвіг, піди-но поглянь, що він там…

Екдаль виходить з кухні з кухлем окропу, що парує.

Гедвіг. Ти по окріп ходив, дідусю?

Екдаль. Так. Треба. Писати буду, а чорнило густе, як каша… Гм!..

Гіна. Ви б, дідусю, повечеряли спочатку. Адже там приготовано.

Екдаль. Бог з нею, з вечерею, Гіно. Дуже я зайнятий, кажу тобі. І нехай ніхто до мене не входить. Ніхто… Гм!.. (Йде до себе.)

Гіна і Гедвіг переглядаються.

Гіна (тихо). Як ти гадаєш, де він роздобув грошей?

Гедвіг. Мабуть, від Гроберга одержав.

Гіна. Таке скажеш, Гедвіг. Гроберг завжди присилає гроші мені.