Генрик Сенкевич - Quo vadis

– Запізно, – відповів хрипким голосом Нерон.

Потім додав:

– Ось вона, вірність!

Як оком змигнути смерть одбилася на його лиці. Кров із гладкої шиї цебеніла чорним струменем на садові квіти. Ноги його смикнулися, загрібаючи землю, – і він сконав.

Вірна Акта вгорнула вранці його тіло коштовною тканиною і спалила на вогнищі, щедро посиланому пахощами.

І так одійшов Нерон, як минає вихор, гроза, пожежа, війна або моровиця, а базиліка Петра [387]на Ватиканському пагорбі височіє над Римом і світом.

А поблизу Капенської брами стоїть нині маленька капличка з дещо затертим написом: «Quo vadis, Domine?»

Ankieta «Polityki». Sienkiewicz göra7/ Gazeta Wyborcza. – 17.11.1999.

Цитата за публікацією документів у книзі: 100-lecie przyznania Henrykowi Sienkiewiczowi literackiej Nagrody Nobla. – Poznan, 2005.

Цитата за: Szczublewski J. Zywot Sienkiewicza. – Warszawa, 1989. – S. 350—351.

Sienkiewicz H. Dziela. – T. XL. – Warszawa, 1951. – S. 140.

Цитата за: 100-lecie przyznania…, S. 15.

Цитата за: 100-1есіе przyznania Henrykowi Sienkiewiczowi…, S. 16.

Цитата за кн.: Bujnicki T. Sienkiewicza «Powiesci z lat dawnych». – Krakyw: Studia, 1996. – S. 215.

Sienkiewicz H. Wywiad udzielony W. Kurczewskiemu. «Kraj», 1894, № 21 // Цит. за: Bujnicki Т. Henryk Sienkiewicz – «Quo vadis».

Sienkiewicz H. List do Jadwigi Janczewskiej // Цит. за: Krzyżanowski J. Henryk Sienkiewicz. Kalendarz życia i twórczości. – Warszawa, 1956. – S. 195.

Sienkiewicz Н. List do Marii Radziejowskiej // Sienkiewicz H. Dziela. – T. 56. – Warszawa, 1951. – S. 111.

Henryk Sienkiewicz. Życie i twórczość. Materiały zebrała i wstępem opatrzyła Janina Kulczycka-Saloni. – Warszawa, 1966. – S. 65.

Matuszewski I. Swoi i obcy // Matuszewski I. Artyści i krytycy // Z pism I. Matuszewskiego. – Warszawa, 1965. – T. 1. – S. 267.

Matuszewski I. Swoi i obcy // Matuszewski I. Artyści i krytycy // Z pism I. Matuszewskiego. – Warszawa, 1965. – Т. 1. – S. 266.

Brzozowski S. Legenda Mlodej Pol ski. – Lwöw, 1910. – S. 377.

Szweykowski Z. Trylogia Sienkiewicza і inne szkice о twörczosci pisarza. – Poznan, 1973. – S. 142.

Елеотезій – кімнати для намащування.

арбітр елегантності (лат.).

Ефебії – майданчики для гімнастичних змагань ефебів (юнаків від 16 до 20 років).

Целер і Север – архітектори, будівники Золотого палацу Нерона.

Ватиній Tum – швець, пізніше блазень і близька особа Нерона.

Сенеціон Клавдій – близька особа Нерона, пізніше учасник змови Пізона.

Бальнеатор – раб-лазник.

Вісон – тонке, майже прозоре бавовняне полотно, зазвичай білого, іноді пурпурного кольору. В епоху імперії цінувалося на вагу золота.

Лаконік – відділення гарячої лазні з великим, але мілким басейном.

…з боку Альбанських гір… – Альбанська гора (нині Монте-Каво), найвища вершина Лація (приблизно за 30 км на південний схід від Рима), біля підніжжя якої було розташоване стародавнє місто латинян Альба-Лонга.

Тепідарій – тепла лазня.

Номенклатор – «називач», раб, до обов'язків якого входило знати й називати господареві гостей, усіх рабів дому, а також страви, що подаються.

…сином його старшої сестри, що колись вийшла заміж: за Марка Вініція, консула при Тиберії. – Насправді Марк Вініцій, консул 30 і 45 років, 33 року одружився з Юлією, троюрідною племінницею Тиберія.

…служив під орудою Корбулона у війні проти парфян… – Рим постійно суперничав із Парфією (могутньою державою на території сучасних Іраку й Ірану) за вплив на Близькому Сході та у Вірменії. Мається на увазі невдала для римлян кампанія 62—63 років, яка призвела до переходу Вірменії під контроль парфян. Доміцій Корбулон – талановитий римський полководець; покінчив самогубством 67 року за наказом Нерона.

Асклепій – у грецькій міфології бог лікування, син Аполлона. Тотожний римському Ескулапу.

Кіприда – епітет Афродіти (Венери). За однією з версій міфу, Афродіта народилася з морської піни біля берегів Кіпру.

Віфінія – область на північному заході Малої Азії. Римська провінція з 74-го року до н. є.

Петроній був колись намісником Віфінії… – Про це повідомляє Тацит («Аннали», XXVI, 18). Роки намісництва Петронія невідомі.

Гераклея – місто у Віфінії на узбережжі Чорного моря.