Том Уэйнрайт - Наркономіка. Як працює економіка картелів

– Ми хочемо створити робочі місця, щоб можна було чесно заробити на хліб. Не забувайте, – каже він мені, рубонувши долонею для підсилення ефекту в повітрі, ніби проблема не має до нього ніякого стосунку, – наша молодь зростала в атмосфері насильства.

Відмітною рисою молодих mareros Сальвадору є татуювання по всьому тілу. Як і Старий Лін, майже всі члени банди захоплюються бодіартом, виражаючи свою належність до «Сальватруча» або «Баріо 18». Мальовки неопосередковано відповідальні за більшу частину насильства в країні, бо тіло юного гангстера чітко показує його як мішень, коли той заходить на територію, контрольовану супротивною mara . Але завдяки їм імовірна також змова між бандами.

Дослідження сицилійської мафії, виконане італійським економістом Мікеле Поло, показало, що жорстока конкуренція між італійськими бандами часто набувала вигляду спроб однієї організації переманити солдатів іншої 21. Поло вивів формулу, що пояснює, як мафії укладають «контракти» зі своїми членами, щоб мінімізувати ймовірність дезертирства. Одним з елементів цих угод є встановлення досить високої винагороди для заохочення лояльності. Але це може коштувати задорого, тому мафії також запобігають дезертирству, погрожуючи насильством проти тих, хто йде на манівці. Картелі Мексики працюють за аналогічною схемою, піддаючи жахливому насильству зрадників із власних лав.

Щодо цього maras неоднакові. Членство в банді в Сальвадорі залежить не від того, хто більше платить, а від того, де народився майбутній гангстер. Щойно молодик вступив до банди і вкрив своє тіло татуюванням «Сальватруча», про дезертирство до «Баріо 18» не може бути й мови, і навпаки. Навіть залишити mara , аби почати нове, некримінальне життя, практично неможливо, бо працедавців, як правило, відштовхують кандидати на посаду, які з’являються на співбесіду з черепами і схрещеними кістками на чолі. З економічного погляду це означає, що в той час як мексиканські бандюки ніяких зобов’язань не мають і можуть перекидатися до іншого, сильнішого картелю, який більше платить, на ринку праці сальвадорські mareros нікому не потрібні. За відсутності перекуповування однією бандою членів іншої, maras не треба змагатися за гангстерів, що дозволяє їм тримати зарплату на низькому рівні.

Між в’язницею Старого Ліна і столицею лежить Ілопанґо, передмістя Сан-Сальвадора, поділене між двома maras . Повертаючись до міста, я домовляюся про зустріч із Сальвадором Руано, нещодавно обраним мером Ілопанґо, який, схоже, тішиться своєю новою роллю. Ми щойно сіли, щоб поговорити (він говорить, пережовуючи повний рот страви з рису і бобів, яку бере з полістиролової тарілки), – аж тут він схоплюється на ноги, каже, що зараз має одружити дві пари, і питає, чи хочу я піти з ним. З його кабінету ми входимо до невеликої конференц-зали всередині крихітної ратуші, де дві пари і їхні сім’ї сидять за столом, збуджені й елегантно вбрані. Після короткого напучування про подружню гармонію (включно з закликом до женихів допомагати в хатніх справах: «Жінки не повинні самі готувати тортилью») він оголошує, що пари тепер одружені, і ми повертаємося до його кабінету, де він продовжує свій ланч.

Мер Руано, який полюбляє говорити про себе в третій особі, визнає, що практично кожним квадратним метром його містечка керує або «Мара Сальватруча», або «Баріо 18».

– Під час виборчої кампанії я переходив від colonia до colonia і скрізь подибував людей з татуюваннями по всьому тілу. Більшість із них запитували: чи немає у вас для мене роботи.

Він пообіцяв їм роботу, і його обрали. Тепер, каже він, пропозиція роботи юним гангстерам допомагає зменшити суму здирства, що раніше становила для місцевих крамарів 5—10 доларів на день.

– Я – мер, який живе тут і чиї діти живуть тут, – каже він мені, тицяючи себе пальцем у груди для підсилення. – Ми всі хочемо, аби тут стало спокійно.

У рамках перемир’я уряд вирішив допомогти членам банд по всій країні працювати в легальній економіці. Можливо, мета й благородна, але довелось витратити чималі суми громадських грошей на створення робочих місць для людей, які нещодавно тероризували суспільство. Протягом першого року перемир’я уряд обіцяв 72 млн доларів на проекти працевлаштування колишніх гангстерів. У вісімнадцятьох містах проекти не рушили, але принаймні сорок міст заявили, що хочуть узяти участь в експерименті. В Ілопанґо членам банди дали невелику пекарню. Коли я зустрічався з мером Руано, він лаштувався до відкриття наступного дня курячої ферми, якою теж керуватимуть члени maras .