Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Художники, як і сучасні науковці, малювали картини світу, які були заміщувальними, тобто символічними, образними, спрощувальними (а значить і оманливими), як і наукові моделі, які досить часто навіть не ставлять собі за ціль бути реалістичними. Упродовж усієї традиції малярство було й є мистецтвом ілюзії, акцентування, можливо, можна навіть сказати обманом. Як говорить автор Dissoi logoi, це мистецтво, у якому найкращим буде той, хто обманює — «так, що робить більшість речей подібними до правди» [305].

Греки вірили, що Музи можуть відкривати приховану правду та бачити майбутнє: «і духом натхнули мене божественним, Щоб сповіщати я міг і про те, що було, і що буде» [306]. Варто зауважити, що для старих греків роль цього привілейованого часу на споглядання правди виконував, зокрема, й сон. Коли душа відривається від тіла, вона може «бачити минуле, розпізнавати теперішнє, передбачати майбутнє» [307]. Щось схоже ми вже бачили в єврейській думці, наприклад, в історії про сон фараона, якому явилося майбутнє, а Йосип зумів цей сон розтлумачити. Сон чи імітація стану сну стоять також біля витоків наукового методу Рене Декарта. Він використовував сон (відділення від органів чуття) як метод споглядання чистої правди. До цієї теми ми ще повернемося в наступних розділах.

Якщо вже ми зупинилися на Декарті: здається, що він шукав іншої правди. Він шукав правду стабільну, позбавлену всієї проблематики буття й здогадок [308]. Навіть здається, що він сам це й усвідомлював, тому що повна назва його основної праці — «Міркування про метод — як правильно спрямувати свій розум і відшукати істину в науках». Він шукав правду лише в науці. Проте правда поетів, здається, була дещо іншою — вона, навпаки, тлінна, нераціональна, сновидна.

Поети-економісти

Гесіода (одного з найбільших і водночас останніх представників грецької поетичної традиції, який жив за сто років до першого славного філософа Талета) можна вважати взагалі першим економістом [309]. Окрім усього іншого, він займався проблемою невідновлюваності ресурсів та необхідності їх ефективної алокації, з цим пов’язаної. Його пояснення недоліків — абсолютно поетичне: боги зіслали нестатки на людство у покарання за вчинки Прометея:

Скрили безсмертні від смертних джерела життя. А то легко можна було б чоловікові протягом дня роздобути стільки, що мав би на рік споживати, не знаючи злиднів. Зараз над огнищем димним стерно почепив би він зайве і перестали б робити воли та мули терплячі.

Тільки ж Кроніон ховає поживність від людського роду, гнівний за те, що його одурив Прометей хитродумний. Саме тому і придумав він людям згубливі турботи... [310]

Пояснення Гесіода дуже цікаве, в його аналізі ми можемо побачити одну засадничу річ: архетип людської праці. На думку Гесіода, праця — це доля людини, її чеснота та джерело всякого добра. Ті, хто не працює, не заслуговують нічого, окрім презирства. Люди, так само і боги, не люблять категорію лінивих, яка «вік проживає, подібно до трутнів, позбавлених жала, що, не працюючи, бджіл працьовитих з’їдають роботу» [311]. Окрім того, що йдеться про першу спробу проаналізувати працю людини (ми повернемося до цього пізніше), для нас, сучасних економістів, «Роботи й дні» Гесіода цікаві також тим, що критикують лихварство, що кількома століттями пізніше ще раз прозвучить у роботах Платона та Аристотеля, та й не лише в них. Схожий мотив з’являється також у Старому Завіті та в інших культурах, повністю незалежних одна від одної.

Перші філософи

Ані у вченні старих греків, ані в їхній поезії та філософії економічні теми не відігравали основної ролі. Проте Талес, якого прийнято вважати першим грецьким філософом, був торговцем. Про нього говорять як про автора «доказу, що він здатен перемогти і в підприємницькій конкуренції, якщо хоче показати свою [філософську] вищість над нею. Так, мовляв, він зміг передбачити врожай олив і скористався цим для отримання багатства, щоб продемонструвати, як це просто й дріб’язково» [312].

Таким чином, починаючи ще від найпершого філософа в архаїчній Греції, економічні питання, вважалося, підпорядковуються всьому духовному, піднесеному. На відміну від думки філософської, економічна думка вже зі свого визначення містить дуже обмежений предмет інтересів. Тож філософські рефлексії економічних роздумів цілком правомірні й бажані. Це ж хотів довести й Талес своїм «оливковим бізнесом». Філософія — це не просто порожні розмови, а зусилля з дуже широким спектром практичного впливу. Талес цікавився філософією не тому, що не міг більше нічим іншим заробити собі на життя, а тому, що її сутність пропонувала йому найширший горизонт для роздумів. Саме тому філософія в стародавній Греції вважалася королевою наук. Трохи перебільшуючи, можемо стверджувати, що зараз усе точно навпаки. Філософію досить часто розглядають лиш як зайву «вишеньку на тортику», за непотрібні зусилля, які все одно нічого не змінять і не вирішують — на відміну від економіки!