Томаш Седлачек - Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків - від Гільгамеша до фінансової кризи

Але повернімося назад до Тори. Зверніть також увагу, що в цій історії ніде не вказується жодна причина, чому цей цикл відбувається (це ще прийде згодом). Просто будуть роки достатку, а після них настануть роки голодні. А це в Біблії, яка майже на все має якесь пояснення (здебільшого моральне), досить рідкісний випадок. Власне, тут вона трохи нагадує «Епос про Гільгамеша»: зло (чи добро) просто відбуваються, і наші вчинки не мають на це жодного впливу. Тобто весь цикл жодним чином не пояснюється, власне, навіть не відповідає на запитання «чому» [196].

Моральне пояснення економічного циклу

Воно суттєво відрізняється від пізнішої єврейської інтерпретації, згідно з якою єврейський народ намагається запропонувати причини, чому йому живеться добре чи погано. І причини ці — моральні. Якщо народ чи його представники (найчастіше королі чи священики) живуть згідно з Божими заповідями, тоді Ізраїль виграє в боях [197], його поважають сусідні народи [198], а найважливіше — він економічно процвітає:

І станеться, за те, що ви будете слухатися цих законів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм.

І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмножить тебе, і поблагословить плід твоєї утроби та плід твоєї землі, збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі. Ти будеш благословенний поміж усіма народами, не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю. ... І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі [199].

Без тіні сорому тепер можемо сказати, що йдеться про першу в світі задокументовану спробу пояснити економічний цикл. Його принцип, який досі лишається загадкою для економістів, пояснюється в Старому Завіті мораллю. У ті часи, коли Ізраїль дотримувався законів і правосуддя, не утискав удів і сиріт, виконував Божі заповіді, цей народ процвітав. Інакше наставала економічна й суспільна криза.

Жодної вдови та сироти не будеш гнобити; якщо ж ти справді гнобитимеш їх, то коли вони, взиватимуть до Мене, то конче почую їхній зойк, і розпалиться гнів Мій, і повбиваю вас мечем... [200]

Ще одним прикладом може стати такий пасаж:

Двадцятого й третього року Йоаша, ... зацарював над Ізраїлем у Самарії Єгоахаз, син Єгу, на сімнадцять літ. І робив він зло в Господніх очах, і ходив у гріхах Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля, і не відхилявся від того. І запалився гнів Господа на Ізраїля, і Він дав їх у руку Газаїла, царя сирійського, та в руку БенГадада, Газаїлового сина, на всі ті дні [201].

З нашої сьогоднішньої перспективи можемо стверджувати, що моральний вимір на досить довгий час повністю зник з економічного мислення, зокрема через введення концепту Мандевілля про приватні вади, які, навпаки, приносили суспільну вигоду (про Мандевілля в мене буде цілий окремий розділ). У такій системі індивідуальна мораль є абсолютно іррелевантною, тому що те щось, що пізніше почали містично називати невидима рука ринку, перетворює в суспільну вигоду навіть приватні вади.

І лише останнім часом економісти знову почали усвідомлювати важливість моралі та довіри, зокрема вимірюючи якісність інституцій, рівня справедливості, бізнес-етики, корупційності тощо та досліджуючи їхній вплив на економіку чи на економічне зростання. Але ж як консолідувати ці дві конфліктні інтерпретації економічного циклу: чи винна в цьому етика, чи ні? Чи можемо ми своїми вчинками впливати на реальність навколо себе, чи є в етики майбутнє? Цим самим ми переходимо до одного з найважливіших питань етики та економіки.

Очевидно, що це найскладніше моральне запитання, яке ми тільки могли поставити. Уже тільки те, що ми ставимо це питання посеред розповіді про єврейську філософію, підказує, що на нього існує, мабуть, більше відповідей, аніж учасників дискурсу. Ми також натякаємо, що не в силах цієї книги дати відповідь на це запитання; якщо ж нам вдасться хоча б окреслити основні контури можливих пошуків відповіді, ця спроба не буде марною.

Із вказаного вище тексту випливає, що хороша поведінка економічно вигідна. Мораль для євреїв була найбільшою інвестицією, яку тільки вони могли зробити. Найбільше їхній економіці допоможе дотримання справедливості, нічого більше. Дотримуватися законів та жити згідно з мораллю їм багато воздасться матеріально [202]. Не забуваймо, що в євреїв не було простої відповіді на це питання. У Старому Завіті детально не описуються ані небеса, ані пекло; розплату за добро чи зло не можна було (як алібі) виразити в формі посмертної справедливої розплати (як це, зрештою, робить християнство, див. далі). Про справедливість ми говоримо в контексті життя тут, на землі, моральна розплата мала настати ще за земного життя, це не можна було відкласти на потім, на загробне життя: «Коли праведний ось надолужується на землі, то тим більше безбожний та грішний!» [203]