Іван Драч - Оріон Золотий. Театр (збірник)
Здесь есть возможность читать онлайн «Іван Драч - Оріон Золотий. Театр (збірник)» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Жанр: foreign_dramaturgy, Драматургия, foreign_language, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
- Название:Оріон Золотий. Театр (збірник)
- Автор:
- Жанр:
- Год:2016
- Город:Харків
- ISBN:978-966-03-7603-8
- Рейтинг книги:3 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Оріон Золотий. Театр (збірник): краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Оріон Золотий. Театр (збірник)»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Оріон Золотий. Театр (збірник) — читать онлайн ознакомительный отрывок
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Оріон Золотий. Театр (збірник)», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
1977
Соловейко-сольвейг
Драматична поема
Дійові особи
Марина Турчин, скульпторка, 40 років.
Іван Савицький, архітектор, мистецтвознавець, 60 років.
Наталка, робітниця, 20 років.
Петро, шофер, 25 років.
Баба Степанида, свекруха Марини, 80 років.
Хор, який діє тільки в місячному інтермеццо, розділений на дві половини: чоловічу і жіночу.
Пролог
Марина йде з букетом сон-трави до машини, де її вже очікує Іван Іванович Савицький. Його машина поблизу. Марина займає позицію, з якої важко було б її зрушити кількома натівськими бригадами, а все ж Іван Іванович Савицький наступає.
Марино Іванівно, сто разів перепрошую…
Досить одного разу. В чому справа?
Справа в тому, Марино Іванівно,
Що гіршої справи бути не може!
Я розумію, ваша втеча із Києва,
Намагання сховатись у волинську майстерню,
І тут – на тобі! – остогидлий Савицький
Стовбичить надовбом на дорозі!
Справа в тому, Марино Іванівно…
Який ви нудний, Савицький! Що сталось
У Києві, чом ви такий захеканий?
І чом так довго-довго про таке коротке?
Я ще не приїхав – ви вже встигли образити.
Та сталось не в Києві – сталося тут.
І треба ж було! Я ж таки наполягав:
Не ставте її, нещасної, при дорозі
На випробу всяким п’янчугам шоферам,
Поставте її на горбі над лісами —
Для першокурсника рішення елементарне!
Хіба ж мені зрушить було Турчина,
А з Турчином і Марину Турчин —
Над розвилкою тільки ставити – й годі!
От і маєте – взяла вас розвилка на вила
І мене з вами, грішного. Та вам байдужісінько!
Відшмагати б вас сон-травою!
Кажіть негайно – і членороздільно…
Збито нашу Мавку , Марино Іванівно!
Савицький, ви не того…
Як – збито Мавку?.. Хіба її можна збити?
Можливо, Марино Іванівно, бульдозером, танком,
БелАЗом, можливо, – людство вигадливе.
Зачепити плечем її біле рамено —
І Мавка в болоті білим череп’ям
Кличе на поміч, про допомогу волає…
Скільки ж туди, до урочища Вовчого?
Десяток із гаком. Поїхали?!
І треба ж до всього ще й Мавку!
Звідки дізнались ви, Іване Івановичу?
Хазяїн подзвонив у Спілку.
До вас подзвонив… Вас попередити…
Дзвоник його навздогінці за вами летить —
Звати його Іван Іванович Савицький…
Облиште виглуплюватись, Іване. За віщо
Все так на мене за кілька цих літ навіжених:
Смерть чоловіка, смерть матері… Смерть Мавки!
Доле, чи можеш ти зупинитись на хвилю?
Навіщо такий божевільний розбіг?
Центрифуга життя, яка ж вона немилосердна —
За кожен грам щастя тонну лиха відважує…
Перша частина
Весна з соловейком у пазусі
Вдалині видно довгий дерев’яний сарай над озером – це волинська майстерня Марини Турчин. З комина в’ється димок. Стежка з горба збігає вниз до гори. З іншого краю озера видно контури дивного птаха, який весь поривається злітати і злетіти не може – це радар. Внизу біля дороги, на воринні, сидить баба Степанида – Степка. Вона чекає. Зіщулена, згорблена, як вузлик життя, який меншає щоднини. Вона чогось чекає, вичікує на щось. Щось їде – це машина Марини. Машина повільно, надто повільно під’їздить до баби. Баба не ворухнеться. Марина виходить з машини, цілує бабу в руку без слова, Степка цілує Марину в лоб – без слова. Марина сідає внизу, у ногах баби Степаниди…
Що то за димок над комином?
Щоб тепло було, щоб зима вивітрилась.
Маєте щось на душі – кажіть, Степанидо Іванівно!
Всього відразу не можна – вже краще по крапелині.
Тоді ходімо до майстерні – там слова вийдуть кращі.
Там слова вийдуть гірші, тут – трохи вітром візьмуться.
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «Оріон Золотий. Театр (збірник)»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Оріон Золотий. Театр (збірник)» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «Оріон Золотий. Театр (збірник)» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.