Owen Jones - Омана

Як тільки Меган навчилася говорити, місіс Уайт сприйняла це як свій особистий тріумф. Вона ніколи не вважала заслугою Сюзанни або Роберта будь-які досягнення Меган, кажучи своїм друзям, що у так званих «сучасних батьків» немає часу на власних дітей і що, якби не бабусі і дідусі, майбутнє покоління виросло б «повними ідіотами».

Більшість знайомих місіс Уайт знали, яка вона, і або просто кивали головами на знак згоди, або змінювали тему розмови, а якщо це було можливим, - поспішали піти. Дуже часто розмови зводилися до наступного:

- О, місіс Уайт, я впевнений, що ви робите велику справу, допомагаючи своїй дочці доглядати за маленькою Меган… Як Ваші бегонії в цьому році?

Отже, доля маленької Меган повністю залежала від безкінечних примх її бабусі, оскільки Містер Уайт пішов у кращий світ і нікому було тримати під контролем її фантазії, хоча, як виявилося пізніше, це було не зовсім так. Сидячи на підлозі біля ніг місіс Уайт, Меган іноді простягала іграшки і пропонувала її «дідусеві».

Спочатку місіс Уайт подумала, що дитина була в замішанні. Вона припустила, що «інші бабусі і дідусі» збивали з пантелику її маленьку протеже, тому, знаючи, що ця тактика спрацьовувала і раніше, кожного разу, коли Меган простягала іграшку і говорила «дідусь», вона брала її і говорила: «бабуся». Потім, вже більше зневірившись, і легенько ляскаючи її по нозі: «бабуся, Меган, не дідусь!».

Однак, які тільки методи вона не випробувала, змусити Меган називати її «бабусею», а не «дідусем» виявилося важче, ніж змусити її користуватися правою рукою. Меган також згадувала про «кішечку», і було видно, як вона «гладить» повітря і хихикає.

Коли Меган почала називати «кішечку» «Гррр», місіс Уайт заспокоїла себе тим, що це лише плід надмірно активної дитячої уяви, але згадка про «дідуся» продовжувала турбувати її. Одного разу вона запитала Сюзанну, як Меган називає батьків Роберта.

- О, Меган така мила. Вона називає їх «Наін» і «Таїд», що означає «Бабуся» і «Дідусь» валлійською мовою. Вони хочуть, щоб ми віддали її до валлійської школи, коли вона підросте, але ми з Робертом поки не впевнені. А ти що думаєш з цього приводу, мамо?

Місіс Уайт сподівалася, що Меган піде в католицьку школу, але вона знала, що шансів на це дуже мало, тому що Роберт Лівша «вважає, що не варто нав’язувати дітям релігію, будь-яку релігію, в такому ранньому віці». Яка нісенітниця! Та що він знає про це?! Що може знати про це лівша?!

Але вона відповіла:

- Просто постався дуже уважно до вибору, куди відправити вчитися Меган, дорога. Ви ж не хочете, щоб вона ходила в яку-небудь з тих сучасних шкіл, повних хуліганів, де вчителі-лівші не вчать повазі або дотриманню суворої старомодної дисципліни, або ж ви можете залишити Меган на домашньому навчанні до отримання атестата зрілості. Вона сподівалася, що слова «лівша», «повага» і «дисципліна» викличуть сприятливий відгук у Сюзанни, але в глибині душі боялася, що вже встигла втратити дочку через дурні ліві ідеї Роберта.

Все, що вона могла зараз зробити, - це спробувати зупинити «гній», який сочиться всередині Меган. Весь цей «гній», якому Роберт і її дочка дозволили вирватися назовні з бідної, милої, але вразливої Меган. Їй так і кортілося замкнути внучку під сходами, але вона знала, що якщо Роберт коли-небудь дізнається про це, то це буде востаннє, коли вона зможе залишитися наодинці з Меган, і тоді їм обом буде ще гірше.

Але глибоко всередині, місіс Уайт прекрасно розуміла, що їй буде набагато гірше і, можливо, вона не виживе, - в психлікарні.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.