Томас Тімайєр - Закон Хроноса

— Так, іще одне. Я страшенно хочу прийняти ванну. І ще мені потрібно все замкнути. Тому пропоную вам поки присісти й випити по чашці чаю.

За годину карета котилася до центру міста. За нею їхали верхи таємні агенти Фогель і Штрибель, а за ними —ще шість озброєних вершників. Незважаючи на цивільний одяг, у них легко можна було вгадати військових. Тільки офіцери могли триматися в сідлі так прямо. Оскар намагався встановити з ними зоровий контакт, але ті уперто дивилися прямо, немов не звертаючи на карету ніякої уваги.

— Що ти знаєш про цього Штангельмайєра? — пошепки запитала Шарлотта в дядька.— Що це за людина й чому він хоче поговорити з тобою?

На Гумбольдті, як завжди, було довге чорне пальто, чорні чоботи і циліндр. Саме так він виглядав, коли Оскар із ним познайомився, і при згадці про ту зустріч у юнака й досі по спині пробігали мурашки.

— На друге питання можу відповісти, що я, як і ти, перебуваю в повному нерозумінні. Можу припустити, що це якось пов’язане зі статтею в газеті. Але це тільки припущення. Що стосується другого питання… Старший радник Штангельмайєр раніше був шкільним учителем. За кілька років його запросили навчати принца Вільгельма Прусського.

— Тобто зараз йому вже під сімдесят? — запитав Оскар.— Підстаркуватий, щоб досі опікувати імператора, чи не так?

— У них особливі стосунки,— відповів Гумбольдт.— Якщо не знаєте, раніше було прийнято, щоб у принців були особливі вихователі-військові. Мати Вільгельма, принцеса Вікторія, вирішила, що поряд із сином має бути цивільна особа. Але коли при дворі з’явився Штангельмайєр, він виявився набагато суворішим і жорсткішим, ніж будь-який офіцер. Імовірно, ви чули, що з дитинства Вільгельм має фізичний недолік. Він з’явився на світ ногами вперед і дивом вижив. Через те, що довелося скористатися акушерськими щипцями, ліва рука так сильно постраждала, що виявилася недіючою. Як наслідок, загальний розвиток теж був уповільненим, у дитини була обмежена рухливість. Ви помітили, що на лівій руці в нього завжди була рукавичка? Як би там не було, імператриця Вікторія дуже переймалася через те, що спадкоємець престолу народився фізично неповноцінним, і докладала всіх зусиль, щоб це виправити.

— Що вона робила?

— Ну, наприклад, до руки прив’язували свіжозарізаного кроля.

Шарлотта скривилася:

— Та це ж несерйозно!

— Але це ще не все. Вільгельм постійно піддавався таким катуванням, які ще більше затримували його розвиток. Масажі, електрошок, шини на руку, ортопедичне взуття. Найгіршим був корсет із дерев’яних і металевих планок і поясів, що мав витягнути мускули шиї.

— Бідолаха.

Гумбольдт кивнув.

— Мабуть, ти права. Проте, Вільгельм виявився на диво наполегливим. Він упорався з усіма своїми недоліками, навчився стріляти з гвинтівки, плавати під вітрилом, веслувати і грати в теніс. Тільки з верховою їздою в нього нічого не виходило. Залізти й злізти з коня, прямо триматися в сідлі, натягати поводи — все це приносило йому муки.

— А Штангельмайєр?

— Штангельмайєр виховував і Вільгельма, і його брата Генріха в традиціях кальвінізму. Пригадую, що Вільгельм якось назвав свого вихователя безрадісним, педантичним і сухим. Проте, він із ним так і не розлучився. Після воцаріння Вільгельма Штангельмайєр став його радником. Це один із наймогутніших людей в імперії. Як я чув, він один із членів щойно заснованого тимчасового уряду.

— Що ж,— зітхнув Оскар.— Тоді на вечерю в замку можна не сподіватися.

Замок був розташований на березі Шпреє, буквально на відстані витягнутої руки від Берлінського собору. Розкішний триповерховий будинок, над головним входом якого здіймався круглий мідний купол. Сам вхід було поділено на три частини, з високою напівкруглою аркою посередині й двома меншими праворуч і ліворуч. Зовнішній фасад було прикрашено колонами з доричними капітелями. Від часу свого будівництва наприкінці шістнадцятого століття міський замок був головною резиденцією курфюрстів Бранденбургу, королів Пруссії, а також німецьких імператорів.

У порівнянні з чудовою липовою алеєю, якою снували незліченні пішоходи, палацова площа здавалася порожньою. Під’їзд до замку було перегороджено, і карети, що під’їжджали, ретельно оглядалися. Оскар помітив, що прапори приспущені. Країна була в жалобі.