Вадим Гребенников - Радянська криптологія

Колегія ВНК надавала велике значення оперативному використанню таємного листування, що дешифрувалося. Всі термінові і особливо важливі дешифровані повідомлення доповідалися негайно. Вже у той час дешифровані матеріали активно використовувала радянська розвідка, НКЗС, деякі інші організації.

Перший позитивний результат був досягнутий у «розкритті» німецького дипломатичного коду, яким користувався повноважний представник німецького уряду в Москві. Це був цифровий 5-значний код з перешифруванням гамою багатократного використання. Починаючи з червня 1921 року, розшифровувалося все листування на лінії зв'язку Москва-Берлін.

З 1922 року Німеччина ввела на дипломатичних лініях зв'язку буквений код з перешифруванням гамою багаторазового використання. Коди та велика частина перешифрувальних засобів розкривалися аналітичним шляхом у Спецвідділі. Розкриття таких шифрів дозволило контролювати листування багатьох ліній дипломатичного зв'язку Німеччини та її консульств у Ленінграді, Києві, Одесі, Харкові, Тбілісі, Новосибірську, Владивостоку аж до 1933 року, коли кількість читаного листування різко скоротилася через те, що німці почали застосовувати гаму одноразового використання.

У серпні 1921 року було здійснено дешифрування перших турецьких дипломатичних телеграм. Вже на початку 1920-х років криптологи Спецвідділу добилися можливості читати листування внутрішніх ліній зв'язку Туреччини та окремих ліній зв'язку військових аташе. Турки застосовували головним чином 4-значні коди з перешифруванням короткою гамою, змінною через дві доби, а також коди без перешифрування. Дешифроване листування містило відомості, які представляли великий інтерес для радянської сторони, та активно використовувалося. Багато дешифрованих телеграм надсилалося, наприклад, в Закавказьку НК, і це давало можливість вжити заходи з припинення шпигунських дій іноземних, а у даному випадку турецької, розвідок. У 1921 році Спецвідділ розпочав розробляти англійське шифролистування.

Велику допомогу Спецвідділу надавав Іноземний відділ ВНК, розвідники якого у період 1920-30-х років добули більше 10 англійських кодів. По цих шифрах читалася частина дипломатичного листування, проте не вся, оскільки виникали складнощі з розкриттям перешифрування.

Серед «розкритого» листування було багато матеріалів, що представляли великий інтерес для радянського уряду, органів радянської розвідки та контррозвідки. Серед таких документів були, наприклад, телеграми про радянсько-англійські відносини, про продаж англійцями зброї країнам, що мали кордон з СРСР, про діяльність англійської розвідки у Середній Азії тощо.

Хоча робота з розкриття польських шифрів почала проводитися незабаром після організації Спецвідділу, перші практичні результати були отримані лише у 1924 році, коли були розкриті 2 коди 2-го розвідувального відділу генерального штабу польської армії для зв'язку з військовими аташе в Москві, Парижі, Лондоні, Ревелі, Вашингтоні і Токіо.

Для органів державної безпеки особливу цінність мали дешифровані телеграми, що освітлювали шпигунську діяльність кадрових розвідників, що знаходилися під офіційним прикриттям іноземних дипломатичних, військових і консульських представництв у СРСР. Так, почате у 1924 році читання дешифрованого листування польських військових аташе дозволило отримувати таємні повідомлення польської розвідки, яка намагалася широко проводити шпигунську роботу на території СРСР. Радянська розвідка була дуже зацікавлена в отриманні подібної інформації.

Природно, що в початковий період своєї роботи Спецвідділу довелося зустрітися з великими труднощами. Досвідчених криптологів було мало, і кожному з них доводилося очолювати роботу по декількох напрямах. Молоді співробітники ще не володіли необхідними криптологічними та мовними знаннями. Перехоплення шифролистування по багатьох лініях зв'язку велося нерегулярно, можливості виділених технічних засобів були дуже обмежені. Всі роботи, пов'язані з аналізом шифроматериалів, проводилися тільки вручну. Були й інші труднощі. Проте у міру зміцнення Спецвідділу, зростання майстерності його співробітників обсяг криптологічних досліджень з розкриття шифрів почав неухильно зростати. До 1925 року проводилася розробка шифрів вже 15 держав. У 1927 році почалося читання японського листування, а у 1930 році – листування деяких ліній зв'язку США.

Окрім розробки шифрів іноземних держав одним з актуальних завдань дешифрувального відділення Спецвідділу у цей період була розробка так званого внутрішнього шифрованого листування, тобто нелегального листування білогвардійських та інших контрреволюційних організацій, ворожих радянському ладу політичних угрупувань. Архівні документи свідчать, що фахівці 4-го відділення Спецвідділу змогли розкрити сотні різних шифрів, ключів і умовностей. Ними були прочитані тисячі всіляких листів, донесень і інших конспіративних документів, зокрема виконаних тайнописом.