Мигель де Сервантес Сааведра - Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. Ч. 2

Чи треба ж казати, як зрадів дон Лоренсо похвалам Дон Кіхотовим, хоть і вважав його за божевільного? О, сило лестощів, як далеко ти сягаєш, які розлогі межі принадного твого владарювання! Потвердив сю істину і дон Лоренсо, вволивши рицареву волю і прочитавши такого сонета на легенду чи повість про Пірама й Тісбу: [73] Тісба – вавилонська красуня, кохана Пірама , свого сусіда. Батьки не дозволяли їм спілкуватися, але закохані знайшли шпарину в стіні, через яку перемовлялися. Йдучи на побачення, Тісба зустріла левів і втекла, Пірам вирішив, що вони її розірвали, й наклав на себе руки. Повернувшись, Тісба побачила мертвого коханого й собі заподіяла смерть. Ця сумна історія розказана Овідієм у «Метаморфозах». Дуже популярний сюжет у добу Відродження.

– Хвала милосердному Богові! – покликнув Дон Кіхот, вислухавши дон Лоренсового сонета. – Після незчисленної кількості поетів безпорадних зустрів я, кінець кінцем, одного з першорядних: на таку думку наводить мене майстерність отсього вашої милості сонета.

Чотири дні блаженствував отак Дон Кіхот у гостині, а тоді попросив у дона Дієга дозволу їхати: дякую, сказав, за ласку й пошанівок, що дознав у сій господі, та не честь, не подоба мандрованому рицареві у неробство й розкоші вдаватись, треба службу свою справляти та пригод шукати, яких, чутно, у сьому краю досхочу водиться; ними ж то він і має намір тепер пробавлятись, поки не надоспіє турнір у Сараґосі, що є властивою метою його виправи; та попереду гадає ще спуститися в печеру Монтесіноса, про яку в сій околиці оповідають стільки дивовижних речей, а за одним заходом прознати й дослідити достеменні джерела й витоки сімох так званих руїдерських озер. Дон Дієго з сином схвалили той його спасенний намір і просили рицаря з їхнього дому й двору що-хотя на дорогу взяти, вони ж готові служити йому щирою душею, як того вимагає достойність його особи та його почесне покликання.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Граф Лемоський – Педро Фернандес де Кастро (1576–1622) – іспанський державний діяч і відомий меценат, якому Сервантес присвятив кілька своїх праць.

Збірка драматичних творів Сервантеса «Вісім комедій і вісім інтермедій» вийшла того ж року, що й друга частина «Дон Кіхота».

Йдеться про видане в Таррагоні 1614 р. продовження першої частини сервантесівського «Дон Кіхота». Автор його назвався Алонсо Фернандес Авельянеда, але чи це справжнє його ім’я – невідомо, й уроженцем арагонського містечка Тордесільяса, тому Сервантес часто називає його тордесільянцем.

Китайський імператор.

Граф Лемоський у 1576–1622 рр. був віце-королем Неаполя.

Рицарський роман Сервантеса «Персилес і Сигізмунда» був завершений і вийшов друком 1517 р., після смерті письменника.

Авельянеда

Найголосніша битва – битва при Лепанто, в якій Сервантеса було тяжко поранено.

Коментатори вважають, що йдеться про іспанського драматурга Лопе де Вегу, який дійсно з 1609 р. служив в інквізиції, а 1614-го отримав духовний сан.

«Мінго-Ревульго» – сатиричні куплети про Іспанію (після 1464 р.) часів правління короля Енріке ІV.

Перша частина пасторального роману Сервантеса «Ґалатея» вийшла 1585 р., друга дописана так і не була.