Грегорі Робертс - Тінь гори

— Фарзаде, більше ніколи не заходь до цього нічного клубу,— вирішив Аршан, ігноруючи її.— Ти мене чув? Я тобі забороняю.

— Так, татку,— мовив Фарзад, понуривши голову.

— Добре,— вирішив Аршан, піднімаючись, щоб прибрати тарілки.— Ви вже доїли?

Вони з Анагітою занесли тарілки до найближчої кухні та повернулися з чистим посудом і двома пляшками безалкогольного напою.

— Чудовий кустард [60] Кустард ( кастед ) — англійський заварний крем, приготований з яєць, молока, вершків і цукру. ,— запропонувала Анагіта, ставлячи перед нами миски з солодким кустардом.— Щоб влити вам у кров глюкози.

— А на додаток буде «Роджерс распбері» [61] Rogers Raspberry — малинова содова. ,— запропонував Аршан, додаючи по пляшці безалкогольного напою малинового кольору до наших смаколиків.— Мало на світі таких проблем, яких би не змогла вирішити висока холодна склянка «Роджерс распбері». Пийте!

— Мені подобається, як ви переробили це місце,— зауважив я.— Хто ваш декоратор? Гарлан Елісон [62] Гарлан Елісон — американський письменник-фантаст. ?

Фарзад повернувся до батька.

— Татку, він урятував мені життя. Родини проголосували. Я думаю — саме час. Що скажеш?

— Мабуть, так воно і є,— пробубонів Аршан, озираючись на павутину драбин, зроблених вручну сходів і помостів у стилі Ешера [63] Мауріц Корнеліс Ешер — нідерландський художник-графік. Досліджував поняття нескінченності та симетрії. , що піднімалися навколо нього у великій склепінчастій залі.

— Ти згоден ? — запитав Фарзад.

Аршан перекинув одну ногу через лавку, на якій ми сиділи, та примостився так, щоб дивитися безпосередньо на мене.

— У тебе є припущення щодо того, що ми тут робимо? — поцікавився він.

— Ну, якщо вгадувати навмання, то, на мою думку, ви тут щось шукаєте.

— Саме так,— засяяв Аршан, демонструючи мені ряд акуратних маленьких та ідеально білих зубів.— Тепер я розумію, чому тебе любив дядько Кекі. Це саме те, чим ми тут займаємось. Усе це, усе, що ти тут бачиш,— це велике полювання на скарби, а точніше, на дуже цінну скриню скарбів.

— Ви говорите... про піратську скриню скарбів?

— Якоюсь мірою, так,— відповів він.— Але скарб торговця — менший і набагато цінніший.

— Так, мабуть, дивлячись на всю цю реконструкцію.

— Фарзаде,— звелів Аршан.— Принеси список.

Коли Фарзад пішов, його батько почав пояснювати.

— Мій прадід був дуже успішним чоловіком. Він накопичив солідне багатство. Навіть коли він віддав значну частину своїх грошей на доброчинність і громадську роботу, як велять традиції парсів, його багатство не поступалося статкам будь-якого промисловця чи купця того часу.

Фарзад повернувся й сів біля мене на довгій лавці. Він передав своєму батькові довгий аркуш пергаменту. Завершуючи свою розповідь, Аршан тримав руку на тому документі.

— Коли британці розпізнали зловісне передвістя і зрозуміли, що їхнє правління добігає кінця, вони почали виїжджати з Бомбея, деякі з них дуже поспішали. Чимало найуспішніших британських бізнесменів та їхні дружини боялися, що після незалежності на них чекає жорстока відплата. Тож в останні тижні та дні імперії тут був повний хаос.

— А ваш прадід опинився у правильному місці у правильний час.

— Те, що в мого прапрадіда була гора незадекларованої готівки, яку він не тримав на банківських рахунках, є загальновідомим фактом,— пояснив Фарзад.

— Гроші, яких повністю так і не знайшли,— додав Аршан.

— А та відсутня готівка,— здогадався я,— пішла на придбання речей у британців-утікачів.

— Точно. Боячись, що індійські можновладці можуть вирішити, наче втікачі вкрали або награбували коштовностей, а може, деякі так і робили, багато британців заздалегідь продавали свої прикраси. Мій прапрадід придбав дуже велику кількість тих коштовностей якраз в останні місяці перед незалежністю, а потім він їх заховав...

— Десь у цьому будинку,— завершив я.

Аршан зітхнув і знову розпочав блукати поглядом по риштованню і настилах, що оповили залу, неначе плетена корзина.

— Але немає жодних підказок про те, де саме заховано скарби?

— Жодного слова,— понурився Аршан, розгортаючи пергаментного аркуша та тримаючи його між нами.— Ми знайшли у старій книзі документ, який дуже детально перераховує кількість і вид коштовного каміння і той факт, що воно було десь заховано, навіть описує скриню, але там жодного натяку на точне місце. Мій прадід володів трьома будинками цього кварталу і свого часу жив і працював у кожному з них.