Грегорі Робертс - Тінь гори

— Зворотній закон чесності. Що більше охорони, то менше чесності.

— А велосипедні вбивці повністю змінили свій імідж,— повідомив Джаґат, хитаючи головою.— Вигляд у них цілком новий.

— Перероблені вбивці,— запропонувала Карла.— І як новий вигляд?

— Ну, гадаю, можна сказати, що кращий, ніж старий. Вони носять білі штани і сорочки кольору м’яти.

— Усі вони?

— Так. Тепер вони герої.

— Герої? — не повірив я.

— Я не жартую. Люди обожнюють цих хлопців. Навіть моя дівчина подарувала мені таку саму сорочку кольору м’яти.

— Велосипедні вбивці на джипах, га?

— На джипах і з велосипедами, причепленими збоку.

— І вони вже не вбивають людей?

— Ні. Тепер їх називають «Без проблем».

— «Без проблем»? — заінтриговано перепитала Карла.

— Так.

— Це неначе називати себе «Окей»,— вирішив я.— В Індії всі повторюють «без проблем» що три хвилини. Люди кажуть «без проблем», навіть коли проблеми є.

— Отож-бо,— відповів Джаґат.— Це блискуче. Немає завеликих чи замалих проблем. Без проблем.

— Знущаєшся, Джаґате.

— Аж ніяк, баба, — наполягав він.— Присягаюсь. І це працює. Люди просять їх вести переговори під час викрадень і таке інше. Минулого тижня вони звільнили викраденого мільйонера, але пальці у нього залишилися лише на лівій руці. Ті пальці теж були під загрозою, доки не втрутилися «Без проблем». Люди просять їх вирішити проблеми з будівництвом, на яких роками вимивали десятки мільйонів рупій, чоловіче. Вони розгребуть будь-яке лайно, якщо заплатити.

— Круто,— заявила Карла.

— Ага,— мовив я, не заспокоївшись після почутого.

Бек-стріт, Мейн-стріт і Волл-стріт — це три великі вулиці в кожному місті, й не хочуть вони сходитися на розі переплутаних банків.

Ці вулиці живуть окремо: облудні розбіжності не дають їм зійтися, бо тільки-но очі їхніх мешканців знаходять кохання, а розум бачить несправедливість, то правда їх звільняє. Влада на будь-якій вулиці може багато втратити через вільні уми й серця, бо влада — це протилежність свободи. Як один з безвладних, я був не проти, щоб хлопці з Бек-стріт трималися подалі від Мейн-стріт, щоб копи самі фінансували власні фільми, а хлопці з Волл-стріт залишалися подалі від усього, доки всі вулиці не стануть Однією вулицею.

Треба було переключитися: я знав, що кожна година з нами означала, що коли Джаґат повертатиметься до міста, на дорогах ставатиме дедалі більше транспорту. Карла, мабуть, подумала те саме, бо привела мене до тями.

— Ти перевіряв, як там Дідьє? — запитала вона в молодого роніна.

— Джарур, — запевнив молодий вуличний солдат, спльовуючи.— Він досі зависає в «Леопольді» й усе гаразд... А ті типи, Зодіаки,— за мить сказав він,— мільйонери, вони повернулись у місто.

— Де?

— Готель «Магеш»,— розповів він.— Я не можу перевірити те місце зсередини. Не народжений з правильним штрих-кодом для сканера, розумієш?

— Коли щось дізнаєшся, дай знати.

— Звісно. Агов, а ти знаєш, чому люди так наглядали за тими двома іноземцями, коли вони жили на вулиці? — замислився він.

— Вони хороші хлопці? — припустив я.

— Цього недосить,— наполягала Карла, завжди зацікавлена внутрішнім сонцем.

— Їх називали Зодіаками Джорджами,— здався Джаґат.— Саме тому. В Індії це начебто дуже серйозна річ, розумієте? Це неначе назватися Кармою абощо. Хай куди йшли, вони завдяки цим іменам носили з собою зодіак. Коли ти годував їх, то годував зодіак. Коли пропонував їм прихисток, то пропонував захист зодіаку. Коли захищав їх від хуліганів, то захищав зодіак від негативних енергій. А робити підношення планетам, що скеровують нас і збивають зі шляху, дуже важливо. Тепер у місті багацько людей, баба, які сумують, бо проґавили шанс запропонувати щось Зодіакам, а тепер вони такі заможні, що нічого не потребують.

Індія. Час вимірюється збігами, а логіка — протиріччями. Джаґат зіштовхнув мене з карниза рівноваги, якого, як здавалося, я домігся в Індії. Але такий шок приходив щодня і щоразу трусив гілку. Світ, у якому я жив, але не народився, сипав дивними квітами з кожного дерева, яке надавало прихисток.

— Це чарівна історія, Джаґате,— сказала Карла.

— Справді? — здивувався він, приховуючи скромність за серйозністю.

— Так. Дякую, що поділився нею.

Джаґат, чиє ім’я означає «світ», зашарівся і відвів погляд, інстинктивно тягнучись до ножа в себе на поясі.

— Слухай, друже,— обернувся до мене він, а пошрамоване молоде обличчя розповідало однакові історії кожним поглядом.— Я почуваюсь якось некомфортно, забираючи всі гроші з твоїх оборудок.