Гасан Сеидбейли - На далеких берегах

— Ви знаєте, чого я вирушив у цю подорож? — спитав він.

— Ні, шеф.

— То знайте: для того, щоб зустрітися тут з вами, мені довелося обігнути весь італійський чобіт!

— Так, шеф.

— І сподіваюсь, ви розумієте, наскільки серйозні справи, що змусили мене…

— Так, шеф.

— Ось що, Чарлз. Нас цікавить доля Трієста…

— Розумію, шеф.

— Ні, Чарлз, — байдуже і ніби стомлено махнув рукою Стоун. — Ви цього не розумієте! Не заважайте мені говорити, слухайте уважно… Колись ви дивилися на речі значно ширше, ніж тепер. Та, очевидно, обстановка в Трієсті впливає на вас несприятливо. Слухайте, Чарлз. Нам не можна втрачати Трієст. Втрачаючи його, ми втрачаємо велику військово-морську базу.

— В Трієсті дуже важко працювати, шеф.

— Тому-то ми й послали туди саме вас, Чарлз.

— Дякую, сер.

— Рано дякувати, голубе. Ви не виправдали нашого довір'я, — несподівано сказав Стоун.

Карранті схопився.

— Сідайте!

Стоун вийняв з бокової кишені газету й подав її Карранті:

— Що все це значить?

Карранті мовчки розгорнув газету. Це був номер «Іль Пікколо», де під галасливим заголовком докладно, з фотоілюстраціями розписувалась історія смерті Мазеллі й спіймання Михайла.

— Скільки ви заробили на цій комедії? — презирливо поморщившись, спитав Стоун.

— За голову Михайла було обіцяно п'ятсот тисяч марок.

— Але ж ви самі не вірите, що повішений — Михайло.

— У мене є підстави…

— А в мене немає ніяких підстав, — перебив його Стоун. — Ви повісили нашого агента Зденека, заспокоїли цим націстів і дали можливість справжньому Михайлові безкарно господарювати в місті. Пожалували й накоїли лиха!..

— Це не зовсім так. Вам, сер, я можу розповісти все…

— Зобов'язані, — похмуро буркнув Стоун.

— Коли я побачив Зденека, я вирішив скористатися з того, що він схожий на горезвісного Михайла.

— А це доконче було потрібно?

— Страта Михайла мала залякати міське населення, зламати, підірвати його дух. А справжнього Михайла нам нічого боятися. Він убитий.

— Дурниці.

— Але ж я сам його вбив!

— То якого ж ви дідька мовчали раніше? Дурниці, Чарлз, усе це дурниці. Я, може, й повірив би вам, коли б вибухи в Трієсті припинилися. Але ж вони все ще лунають. Михайло живий, він діє! Справа однак не тільки в Михайлові, Чарлз. Захопившись дрібницями, ви забули про нашу основну мету! Те, що відбувається зараз на сході, Чарлз, це тільки гра в війну. Через рік ця гра благополучно скінчиться, і ми почнемо готуватися до справжньої війни, яка й вирішить долю планети. А для того, щоб майбутня війна закінчилася на нашу користь, нам треба створити цілі сузір'я військових баз. Однією з найважливіших баз є Трієст.

Стоун помовчав.

— Тепер, сподіваюсь, ви розумієте, що час уже облишити дрібні інтрижки, якими ви займаєтесь у Трієсті, і почати по-справжньому діяти. Чиїм би не був Трієст, він повинен бути нашим. Підкуповуйте всіх, кого тільки можна. І не забувайте, що ваші американські покровителі встократ багатші, ніж ті, хто заплатив вам гроші за голову нікчемного пройдисвіта. Ви можете розраховувати на нашу щедрість, але пам'ятайте, що ми не любимо кидати долари на вітер. Ви зрозуміли мене, Чарлз?

— Так, сер.

— Висновок з цього?..

— Не зариватися.

Стоун спідлоба схвально поглянув на Карранті, але сказав з попередньою суворістю:

— Це вже, до речі, не перший агент, якого ви відправляєте на той світ. Пригадайте історію з «номером двадцять третім». Цього всього досить, щоб посваритися з вами. Ви уявляєте, звичайно, чим це вам загрожує? — Стоун раптом посміхнувся. — Але, відверто кажучи, мені подобається, що ви вмієте робити гроші. Правда, коли б я зараз не збільшив утроє вам гонорар, то не був би певен, що ви працюватимете на нас, а не на себе. Вчинки свої треба вміти виправдувати, голубе, тому що боротьба за гроші має свої закони, і закони ці вимагають принаймні ілюзії безкорисливості. Чого, крім грошей, досягли ви цією бутафорською стратою? Ви хотіли позбутися Михайла, ви вішаєте мнимого Михайла, щоб зламати дух голоти, яка все ще бореться, а голота не вірить вам, бо Михайло і далі висаджує в повітря будинки. Та коли навіть і не Михайло — хіба не все одно… Розмаху побільше, розмаху!.. Не забувайте, що в партизанських штабах є наші люди. А втім, це для вас не новина… Вам потрібні зараз гроші, Чарлз?

— Ні, шеф.

— Ви задоволені ІІІульцом?

— Він бездарний.

— Гаразд, я подбаю, щоб у Трієст послали дивізію відбірних націстів для боротьби з партизанами. Це трохи полегшить вашу роботу.