Василий Ардаматский - Сатурна майже не видно

Здесь есть возможность читать онлайн «Василий Ардаматский - Сатурна майже не видно» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1964, Издательство: Молодь, Жанр: Прочие приключения, prose_military, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Сатурна майже не видно: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Сатурна майже не видно»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Цю повість автор присвячує пам’яті радянських розвідників, які загинули на невидимому фронті Великої Вітчизняної війни. Подвиги живих і пам’ять про загиблих мовчазно береже архів.
Порушимо це мовчання. Тепер це можна зробити. Візьмемо одну з папок, струснемо з неї пилюку часу. Почнемо читати документи. І ось ми вже чуємо живі голоси й бачимо героїв повісті.

Сатурна майже не видно — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Сатурна майже не видно», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Ви недооцінюєте нашу націю. Я хочу нагадати вам, не хто інший, як росіяни, у війнах минулого досягали не лише Берліна, а й Парижа. І робили вони це, коли не було ні танків, ні авіації, ні автомашин.

І хоча Гітлер сказав це, криво посміхаючись самим лише правим боком обличчя, Канаріс вважав за краще промовчати, віддано дивлячись фюрерові в очі…

І, нарешті, сплив ще один, для нас найцікавіший епізод цієї розмови. Канаріс повів мову про труднощі з добиранням агентів для роботи в Росії. Вся справа в мовній проблемі. О, ці неповноцінні слов'янські мови! Жоден європеєць не може навчитись розмовляти по-російськи без акценту… Гітлер не дав Канарісу доказати, рвучко встав пристукнувши долонею по столу, карбуючи слова, промовив:

— Виховані мною німці можуть усе!

Канаріс мовчав. Він бачив, що вести далі нормальну розмову з Гітлером уже не можна, бо в нього починався той стан, який сам Канаріс через кілька років влучно назве «збожеволінням на самому собі».

— Ви, Канаріс, виявляється, дечого явно не розумієте, — все більше й більше наелектризовуючись, говорив Гітлер. — У норвежців був король, якого вони вважали дублером бога. У поляків були фанаберія, амбіція, національний фанатизм і католицтво. А ми одним щиглем розвіяли це в порох. А що в росіян? Їм і не снилася така віра в державу, у вождя, яка надихає всю нову історію великої Німеччини. В моїх устах «я» — це і є Німеччина! Її сучасне і майбутнє! Провидіння і німці обрали мене своїм вождем! Я зобов'язаний бачити далі за всіх! Хіба мені генерали не казали, що з Польщею так гладко, як з чехами, не вийде? Казали! Польщі не стало за кілька днів! Хіба ті ж самі генерали не казали мені, що у Франції ми загрузнемо? Казали! На Францію ми згаяли пару тижнів! Я знаю, що тепер малодушних теоретиків лякає план «Барбаросса». Вони базікають про стратегію, підраховують російські дивізії. А мій розрахунок ясний і простий. Росія — міф двадцятого століття! І цей міф розвіє мій солдат, натхнений релігійною вірою в мене і в мою партію! Ви розумієте, Канаріс, логіку моїх дій?

— Так, мій фюрер, — шанобливо відізвався Канаріс.

— Блискавичний удар і блискавична перемога, якої ще не бачила історія! — виголосив Гітлер, розтинаючи рукою повітря.

Кілька секунд Гітлер, розпрямивши плечі і відкинувши назад голову, несамовитими очима дивився прямо перед собою, і губи його нервово сіпалися. Потім плечі його опустились, і весь він немов згас і став менший.

— Я вірю в вас, Канаріс, — стомлено промовив він і сів у крісло.

— Спасибі, мій фюрер, — сказав Канаріс і, задкуючи, вийшов з кабінету…

В останній місяць перед початком війни проти Радянського Союзу в гітлерівському генеральному штабі майже щодня проводились так звані контрольні ради, на яких перевірялася готовність військ по окремих деталях плану «Барбаросса». Звичайно головував на цих нарадах начальник штабу Гальдер, а присутнім був весь цвіт генералітету, командуючі арміями і спеціальними її службами.

Канаріс був присутній далеко не на всіх засіданнях ради. Одержавши чергове запрошення, він доручав кому-небудь із своїх генералів подзвонити від його імені Гальдеру і довідатися, чи обов'язкова присутність начальника абверу. Найчастіше була відповідь: «Якщо в адмірала буде час, я буду радий бачити його». Це означало: можна не приходити. Канаріс взагалі не любив бувати серед генералітету. Надто багато він знав про деяких генералів такого, що не міг не дратуватися, бачачи їх лицемірне підлабузництво перед Гітлером. В свою чергу, ці генерали знали, що Канарісу відомо про них немало, і присутність шефа військової розвідки їм теж була не дуже приємна.

На цей раз сам Гальдер подзвонив Канарісові, коли той ще не вийшов з дому, і попросив обов'язково бути на сьогоднішній раді.

— Що трапилося? — з відтінком іронії спитав Канаріс.

— Це не по телефону,— сухо відповів Гальдер. — Я вас чекаю.

Канаріс догадувався, навіщо він потрібен. Розгублені перед близькими подіями генерали хочуть, щоб абвер поклав їм на стіл дані, як і де без боїв і без риску доїхати до Москви. Їх явно не вдовольняє його меморандум Гітлерові від 1 березня 1941 року. У Канаріса були неофіціальні відомості, що деякі генерали, зокрема недавно призначений одним із заступників начальника штабу Паулюс, сумніваються в достовірності даних меморандуму про російські прикордонні укріплення і про можливості радянського залізничного транспорту. Не задоволені вони й розділом меморандуму про командний склад Червоної Армії. У Франції абверу були відомі абсолютно всі командири полків, а в Росії він не зміг встановити навіть усіх командуючих арміями.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Сатурна майже не видно»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Сатурна майже не видно» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Василий Ардаматский - Ответная операция
Василий Ардаматский
libcat.ru: книга без обложки
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - Возмездие
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - «Грант» вызывает Москву
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - «Сатурн» почти не виден
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - Он сделал все, что мог
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - Последний год
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - Я 11-17. Ответная операция
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - Конец «Сатурна»
Василий Ардаматский
Василий Ардаматский - Путь в «Сатурн»
Василий Ардаматский
Отзывы о книге «Сатурна майже не видно»

Обсуждение, отзывы о книге «Сатурна майже не видно» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x