Микола Трублаїні - Оповідання про Далеку Північ

Навколо чорне провалля полярної ночі. Тільки-но з ночі повернувся обсніженнй, обледенілий мисливець Кряк. Він виходив з дому до метеорологічної будки. Ураганний вітер зняв шалену снігову завірюху. Він виє, наче тисячі диких голодних звірів обступили радіостанцію. Наш будинок здригається од подихів урагану. Щохвилини ми ждемо, що вітер зірве дах або вирве із мерзлого грунту будинок і перекине його. Двері присипано горою снігу. Щоб пройти двадцять кроків до метеорологічної будки, прокопали у снігу тунель. На вітрі враз обмерзає шкіра, коли одкрити обличчя й руки. Ртуть у звичайному термометрі замерзла. Спиртовий термометр показує 50 градусів нижче нуля. В морі ураган ламає кригу, і відтіля доноситься наче гуркіт гарматної канонади. Крізь рев урагану, дикий свист вітровіння і дзвін обмерзлих сніжинок слухаємо радіоповідомлення про пуск нової домни Кузнецького заводу, про виліт нового радянського велетня-літака на сто пасажирів. А буря дужчає, барометр падає.

Привіт, привіт, привіт. Радист Мушкет

Радіограма 2

Говорить шхуна «Лахтак»

Говорить шхуна «Лахтак»

Говорить шхуна «Лахтак»

Шалена ніч. Попали в ураган. Вітер 12 балів, швидкість сто п'ятдесят кілометрів на годину. Тисячотонні хвилі падають на шхуну. Хвилі заливають капітанський місток. Щогли, палуба, борти обмерзають кригою. Під вагою тієї криги шхуна важчає й глибше поринає у воду. Небезпека зростає. Матрос Бойчук визвався оббивати кригу. Він прив'язав себе тросом до щогли. За його прикладом пішли інші. Щойно ударом хвилі змило в море з правого борту шлюпку. Це наша остання шлюпка. Тримаємо курс на південь.

Капітан Муль Передав радист Ан-Ан

Шхуна «Лахтак»

Шхуна «Лахтак»

Шхуна «Лахтак»

Радіограма 3

Говорить пароплав «Морський кінь»

Перемагаючи шторм, наближаємось до порту

Пароплав «Морський кінь»

Радіограма 4

. . — —. .

S0S

. . — —. .

S0S

. . — —. .

S0S

Рятуйте наші душі!

Рятуйте наші душі!

Рятуйте наші душі!

Гине тралер «Рожева чайка»

Гине тралер «Рожева чайка»

Гине тралер «Рожева чайка»

В Баренцовому морі нас заливають колосальні хвилі. Плавуча крига попсувала руль. В машинному відділі почалася теча. Працюємо всіма насосами. Палуба й снасті обмерзають крижаною корою. Під вагою крижаної кори тралер грузне в море й хилиться на лівий борт. Наше місце в морі 75 паралель і 40 меридіан.

SОS

S0S

S0S

Гине тралер «Рожева чайка»

Гине тралер «Рожева чайка»

Гине тралер «Рожева чайка»

Радіограма 5

(Ця радіограма була трохи сплутана, бо кілька радіостанцій заговорили разом і їхні голоси змішались.)

Говорить пароплав «Морський кінь» «Рожевій чайці» — чуємо вас. Говорить рятувальне судно «Рустан» «Рожевій чайці» — чуємо вас. Говорить шхуна «Лахтак» «Рожевій чайці» — чуємо вас.

Ідемо на допомогу. Міняємо курс. Рушаємо на виручку. Держіться, держіться, держіться. Ідемо до вас. Говорить пароплав, говорить рятувальне судно, говорить шхуна «Морський кінь», «Лахтак», «Рустан».

Радіограма 6

S0S

SОS

S0S

Говорить «Рожева чайка»

«Рожева чайка»

«Рожева чайка»

Всім! Всім! Всім!

Прощайте, прощайте, прощайте.

За кілька хвилин загинемо в Баренцовому морі. Нас поглинула темрява полярної ночі. Вітер і море скаженіють. Чути їх клекіт і рев. Тралер має величезний крен. Уся ліва сторона палуби погрузла в море. Хвилі котяться од корми аж на полубак. В радіорубці по коліна води. З радіорубки вийти ще можна. Є наказ капітана, переданий телефоном, не залишати радіорубку без його дозволу. Телефон з капітанського містка не відповідає. Мабуть, капітана змило хвилями. Моя рубка обмерзла кригою й наповнюється водою. Третя година ночі.

Передайте нашим друзям і дітям, що ми всі загинули на своїх постах.

Дружинам останній привіт. Хай виховують дітей стійкими більшовиками. Слава радянським морякам, переможцям Арктичного моря! Слава!..

Обірвалось. Усе стихло. Володя вимовив останнє слово і змовк. Значить, «Рожева чайка» загинула. Обидва товариші схопились на ноги. Стиснули один одному руки. По їхніх щоках текли сльози.

Володька глянув у вічі Василькові і сказав:

— Коли виросту, буду моряком і боротимусь за перемогу над Арктикою.

Ще за дня нетерпеливий Володька кілька разів сідав до радіоприймача, та з Півночі прийняв лише одну радіограму.