Григор Угаров - Слідами вигнанця

Здесь есть возможность читать онлайн «Григор Угаров - Слідами вигнанця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1966, Издательство: Веселка, Жанр: Прочие приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Слідами вигнанця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Слідами вигнанця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Події пригодницької повісті сучасного болгарського письменника Григора Угарова відбуваються в другій половині XIX ст. й пов'язані з визвольною боротьбою болгарського народу проти турецьких гнобителів.
Ув'язненого болгарського революціонера Балканова турецькі власті продають шукачам діамантів у Африку. Син Балканова Павел вирушає на розшуки батька. Повість знайомить нас з історією і культурою Африки, її природою, населенням. Книжка цікава за фабулою, пізнавальна й виховна.

Слідами вигнанця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Слідами вигнанця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

З-за обрію спроквола викочувався жовтавий клубок місяця, і його мерехтливі промені заглядали у видолок, оточений з усіх боків таємничою стіною лісу. Блиснула срібляста смуга струмка. Домбо наслухав. Знову щось зашаруділо, стиха луснула гілочка, волотки очерету гойднулись і закивали. Домбо напружив зір. Йому вже було ясно, що понад течією, порослою очеретом та папороттю, скрадається непроханий гість.

Підійшовши навшпиньки до намету, Домбо нахиливсь і термоснув географа.

— Гамба, прокидай! — пошепки погукав він, але Павел тільки перевернувсь на другий бік і знову захріп.

Негреня заповзло всередину н почало торсати його, потихеньку гукаючи в самісіньке вухо:

— Гамба, розбудись! В очереті людина!

Павел розплющив очі. Спочатку подумав, що бачить сон, але уздрівши на тлі вогнища обриси негреняти, враз прочумався й вихопив у хлопця з рук рушницю.

— Яка людина? Ти бачив її?

— Не бачив, — знизав плечима Домбо. — Чув крок!

Павел вихопивсь надвір, заліг за стовбуром найближчої верби й уп'явсь очима в очерети. Місяць уже підбився над далеким узгір'ям. Домбо лежав біля намету з пістолетом у руці. Трохи згодом гойднулись вершечки папороті, кивнув волотками очерет і знову зашаруділо, неначе хто повз на череві.

За два кроки від верби спав, плямкаючи уві сні, Капоко. Павел поторкав його за ногу. Капоко сіпнувся, вирячив знестямки очі, але, уздрівши «вогненний лук», ухопив свою зброю й поповз поміж деревами. Раптом з густої папороті над струмком виринула волохата голова. Проти місяця спалахнули фосфорним сяйвом двоє хижих очей.

— Лев! — прошепотів географ, і по спині йому побігли мурашки.

— Кумба! — озвався тихо Капоко й змінно спис на асагей.

Волохата голова знову зникла. Минуло кілька секунд. Павел боявсь навіть дихнути. Раптом Капоко постеріг хижака між темними косами верби. Але не встиг навіть замахнутись асагеєм, як лев немов розчинивсь у пітьмі. Засмажені шматки м'яса, порозвішувані на ніч на гілляках, сповнювали повітря солодкими пахощами. Вони й привабили сюди хижака. Капоко, поклавши асагей, припав вухом до землі. І саме цю мить лев, непомітно, з котячою спритністю переплигнув струмочок і опинився позаду мисливців. А четверо очей до болю впинались у темряву, даремно вишукуючи ворога там, де його вже не було. Вітер ущух, і жоден пухнастий волоток очерету не ворушився. Тепер хижак пантрував з-поза стовбура грубої верби. Його величезне тіло зібгалось у рудий клубок. Тільки очі в того клубка горіли, втупившись у печене м'ясо.

Капоко був досвідчений мисливець і добре знав норов «кумби». Він обернувся й почав пильно досліджувати кожен крок навколо, й не помилився. Величезний кумба, зібгавшись та граючи кожним м'язом могутнього тіла, приготувався до стрибка… Капоко щосили метнув асагей. Вістря тьмяно блимнуло проти місяця, й люте ревіння розпанахало нічну тишу. Павел заціпенів, йому аж подих перехопило: просто на нього вищерилася жахлива пащека, тріпонулась могутня грива й нестямно спалахнули хижі очі… Гримнув лункий постріл…

Потім усе відбувалося з блискавичною швидкістю. На хижака з усіх боків полетіло десяток списів та стріл, знявся дикий лемент. Павел майже впритул вистрілив удруге. Домбо відбіг назад, стрельнув і впав на землю. Капоко опинився мало не під ногами в пораненого хижака, та раптом чорним клубком відлетів убік, метнувсь уперед, і його довгий спис уп'явсь у пащеку левові. Звір несамовито загарчав, покотивсь додолу, здіймаючи хмару куряви, потім раптом заскавчав і потроху зовсім стих.

Павел обтер з виду піт і відкинув назад пасмо чуба, яке лізло у вічі. Лев лежав на траві нерухомо, з ніздрів йому бігла кров. За два кроки від лева метався на землі котрийсь з тубільців. Підійшовши ближче, Павел повернув тубільця горілиць, присвітив сірником і мало не скрикнув: то був Камбела. Негр ухопивсь обіруч за живіт, але крізь пальці струмила кров.

— Капоко, унда-ба! (Капоко, йди сюди!) — вигукнув географ.

Хлопець підбіг, обтрушуючись від сухого листя та колючок. Угледівши пораненого, він нахиливсь, притулив вухо йому до грудей і глянув на географа, махаючи рукою, мовляв, старий негр не помер. Наказавши Капокові притиснути рану рукою, Павел засвітив ліхтар. Обличчя в Камбели пересудомилось від болю й страшенно посіріло. Лев'ячі зуби таки глибоко ввіп'ялись йому в живіт і видерли чималий шмат м'яса.

— Домбо, швидше сюди нашу аптечку! — наказав географ.

Негреня шугнуло в намет, ухопило торбу й піднесло Павлові. Той махнув рукою — тримайся осторонь. Потім, діставши вати, бинта й марлі, заходивсь промивати рану, але спирт обпікав живу тканину, й Камбела аж заверещав од болю. Почувши батьків голос, Домбо здригнувсь, чимдуж кинувся до нього й заголосив:

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Слідами вигнанця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Слідами вигнанця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Слідами вигнанця»

Обсуждение, отзывы о книге «Слідами вигнанця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x