Григор Угаров - Слідами вигнанця

Здесь есть возможность читать онлайн «Григор Угаров - Слідами вигнанця» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1966, Издательство: Веселка, Жанр: Прочие приключения, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Слідами вигнанця: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Слідами вигнанця»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Події пригодницької повісті сучасного болгарського письменника Григора Угарова відбуваються в другій половині XIX ст. й пов'язані з визвольною боротьбою болгарського народу проти турецьких гнобителів.
Ув'язненого болгарського революціонера Балканова турецькі власті продають шукачам діамантів у Африку. Син Балканова Павел вирушає на розшуки батька. Повість знайомить нас з історією і культурою Африки, її природою, населенням. Книжка цікава за фабулою, пізнавальна й виховна.

Слідами вигнанця — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Слідами вигнанця», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Маванда знову взяла в руки дерев'яну тацю, ще раз сором'язливо блимнула на географа й усміхнулась, показавши два разки сліпучо-білих зубів.

— Що привело сюди доньку вождя? — чемно запитав Павел.

Домбо сяк-так переклав його слова.

— Біла людина — друг нашого племені. А друзі мають бути нагодовані в країні Бенгаса, — усміхаючись відповіла Маванда, махнула віями, й на географа глянули її великі розумні очі.

— Але ж тільки-но розвиднілось, і я не встиг ще виголодатися!

— Біла людина завжди повинна мати в своїй хатині їжу, — заперечила красуня, всміхнулась, граціозно вигнула стан і понесла до оселі свою дерев'яну тацю з двома череп'яними полумисками. За якусь мить вона випорснула з дверей і, мов молода антилопа, побігла додому.

Павел постояв, постояв, дивлячись їй услід, та й пішов до хижки. У череп'яних полумисках Маванда принесла печені хлібні плоди, жменю горіхів маколе та густої браги бунгундо, виготовленої на воді з меду та хмелю. За Домбовими словами, бунгундо підносять у виключних випадках, та й то тільки вельмишановним гостям племені.

II

До хижки увійшов Камбела з налигачем у руці. Старий був сумний та похмурий. Він сів на долівці й низько схилив голову. Павел зрозумів, що трапилось, і, підбадьорливо поплескавши його по плечу, на мигах запропонував піти трохи спочити, але негр навіть не порухнувся. Попосидівши, втупившись у підлогу, він раптом підвів голову й розпачливо проказав:

— Злий дух убив Корі!

Павел придивився до Камбели. Очі старому запалися й попідпухали. Він страшенно знесилів і змарнів, як людина, що перетерпіла велике лихо. Домбо підступився до свого тамо-тамо й почав щось швидко говорити, раз у раз киваючи головою в бік географа.

Старий слухав його так само похмуро й мовчки. Жодного разу навіть не глянув на сина. Лише коли-не-коли безнадійно похитував головою і перекладав списа з руки в руку. Павел, пакуючи речі, скоса позирав то на батька, то на сина. Хлопець довго й запально щось торочив, вимахував руками, крутив головою й загрозливо гупкав п'ятами об долівку. Кінець кінцем, так нічого й не довівши старому, він сердито примружив очі й закусив губу. Спершись на спис, Камбела крізь зуби пробурчав:

— Тала Монгонго!..

Домбо знову заходивсь його заспокоювати, але старий метнувся до дверей, вистрибнув надвір і щось люто гукнув, гамселячи себе в груди кулаком та скрегочучи зубами. Потім ухопив списа й щосили вгородив його в землю, витяг — і знову вгородив. Так він робив кілька разів, аби продемонструвати злому духові, що з тим духом сталося б, коли б Камбелі та трохи більше сили. Нарешті, хрипко сапаючи й роздимаючи ніздрі, він подався до своєї хижки, стомлено човгаючи п'ятами.

Скоцюрбившись під кокосовою пальмою, Домбо зляканими очима дивився на розлютованого тамо-тамо. Лише коли той зник у хижці, хлопчина несміливо подибав до Павла, сів поруч і заходився тремтливими пальцями поправляти свій набедреник.

Павел ні про що в нього не питав. Міцно скрутивши клунок мотузком з пальмового лика, він запалив сигарету й собі сів у холодку. Перед очима в нього було все селище, розкидане в долині. Подекуди здіймались угору пальми з віялоподібними кронами. Сонце виглянуло з-за зеленого пагорба й залило долину лагідним уранішнім світлом. Над хатинами вже де-не-де повились у небо блакитні стовпці диму. А річка сонно жебоніла, звиваючись сріблястою змійкою в перестиглих травах. Поміж пальмами в'юнилась вузенька стежечка.

Неподалік починався ліс. Там тепер достигали кулясті плоди вічнозеленої коли, райдужіла роса на жовто-зелених кучерявих кетягах бананів. Кокосові горіхи наливались молоком. Бубнявіли грушоподібні гарти, з чиїх кісточок тубільці чавлять олію для поживки та смолоскипів. Вабили око дагуси та винні пальми. Під ними репались від соку чагарникові дині. Гнули додолу гілля хлібні плоди. Кожна галузка навкруг пишалася й цвіла. У кущах гули дикі бджоли, несучи до стільників чистий жовтий мед, напоєний пахощами тропічних квітів.

Балканов палив цигарку, милуючись мальовничим видолом. Яка благодатна земля! А от люди тут не мають щастя. Живуть у вічному страху. Щомиті з темряви джунглів може блимнути мертве око рушниці, ляснути вінчестерка, вискочити загін, керований білим завойовником. Той завойовник тицьне пістолетом на неозору ділянку землі й назве її своєю плантацією.

Востаннє затягшись, Павел кинув недопалок і настоптав ногою. До городу, порізаного довгими грядками, підійшли жінки з мотиками на плечах. Позаймавши гони, вони заходились полоти маніоку. Незабаром на вгороді стало гамірно й весело. В борознах між грядками вовтузилось кільканадцятеро собак рудої місцевої породи. Замигтіли світлими п'ятами чорні, мов жучки, голі негренята й чкурнули в берег купатись.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Слідами вигнанця»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Слідами вигнанця» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Слідами вигнанця»

Обсуждение, отзывы о книге «Слідами вигнанця» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x