Софія Парфанович: Люди і тварини

В цікавих, часто коротких оповіданнях або нарисах про життя тваринного світу авторка розважає читача, вказує йому цікаве життя в природі, повчає й зацікавлює молодших і старших. Вона переплутує свої оповідання спогадами й переживаннями в рідному краю, будить нашу тугу за ним, спрямовує туди наші думки і будить бажання повернутися в рідні пороги. Збірка Софії Парфанович і тим цінна, що в ній опрацьована тематика, знана в світовій літературі, знана, може трохи менше, і в нашій літературі.

Василь Лев

Коли друк цієї книжки був уже на викінченні, Авторка, що дуже бажала чим скоріше побачити готову книжку, неожидано закінчила свій життєвий шлях, не вспівши навіть викінчити двох додатково заповіджених оповідань. Замкнулася книга творчого життя — лікарки і письменниці, що все життя присвятила фаховій опіці над людським життям, продовженням його, і здоров’ям людини. Крім професійної праці в цій ділянці д-р Софія Парфанович працювала пером, поміщуючи в різних українських і чужомовних фахових і популярних журналах статті на теми гігієни людини, передусім жінки, умовин здоровного життя, не нищеного алькоголем та різними наркотиками. Вона з ентузіястичним запалом пропагувала дуже популярну в Галичині між двома війнами відродженецьку протиалькогольну й протитютюнову ідею. Вісім років була теж редакторкою журналу «Відродження».

Софія Парфанович, обдарована письменницьким талантом, виступила на літературне поле з збіркою оповідань та нарисів «Ціна життя», присвяченою медичній тематиці, опрацьованій по-модерному, на думку деяких тодішніх літературних критиків, із сміливим зображенням картин розвитку людського організму. Після закінчення другої світової війни авторка продовжувала літературну працю з новою вже тематикою, хоч до медичної поверталася тут і там у різних творах. Будучи на еміграції в Німеччині, вона присвятила збірку оповідань «Загоріла полонина», життю бойківських верховинців серед нових обставин між двома війнами під польською займанщиною. З туги за рідним краєм описує авторка в інших творах події з рідного міста і з села, часи другої світової війни, большевицької окупації Галичини, арешти, вивози, переслідування, національний і соціяльний гніт і цинічну забріханість большевицьких можновладців, тощо. Описує також у наступних збірках оповідань дії нашого великого ісходу в західню Европу з важкими життєвими перипетіями, страхом перед насильним вивозом на «родіну», надією щасливого повороту на рідні вільні землі, непевність майбутнього і задоволення з сучасности. Згодом виїзд у заокеанські країни, обставини нового життя, пристосування до іншого життєвого стилю способу. Зарадність, працьовитість, притаманний українцям оптимізм, опір злидням, завзяття й послідовність у здобуванні кращих життєвих умовин стали тематикою оповідань про шматок української землі коло Дітройту, названий Дібровою та про інші скупчення наших поселенців на нових землях, зустріч з тутешнім населенням і співжиття з ним. Ці описи будять спогади про рідний край, тугу за ним, дають євшан — зілля для молодого покоління, хоч що трошки або й зовсім не знає рідної землі.

Попри цю тематику Софія Парфанович залюбки описує життя тварин, домашніх і лісових, птахів, комах, і навіть повзунів-гадів. В низьці збірок, присвячених цій не багато опрацьованій в нашому письменстві, авторка оточує їх любов’ю як і людей. Вона ентузіястка життя, лікарка, якій дороге не тільки життя людини, але й тварини. Їй присвячує відповідне місце поруч людини. Авторка вивчає «психіку» — інстинкт тварини, вказує на способи її життя і призвичаєння, а то й прив’язання до людини. Собаки, коти, голуби — це особисті приятелі письменниці, з якими вона дружила від дитинства. Зацікавлена твариною, що має в собі щось людського, авторка вклала також «душу» в мотор-авто, сьогодні невідлучну частину нашого побуту, головно в Новому Світі.

Софія Парфанович описує людину, тварину, а навіть авто з реалізмом, з деякою дозою сантименту, на тлі дійового життя. Всі моменти чи дії в житті персонажів її творів, (людина, тварина, чи машина) реальні без придуманої фантазії. Представлені вони по-мистецькому і з настроєвими описами природи чи людської психіки в стилю новель Михайла Коцюбинського.

Літературна творчість жде пера дослідника — літературознавця.

Василь ЛЕВ