Неандерталець із впольованою твариною (реконструкція Неандертальського музею)
Неандертальці жили вже не стадами, а первісними громадами . Житло, запаси їжі та навіть знаряддя праці були спільними. Чоловіки разом полювали і будували, жінки займалися збиральництвом, облаштовували побут, підтримували вогонь, готували їжу, шили одяг і виховували дітей – теж спільно. Деякі вчені вважають, що неандертальці вірили в існування потойбічного світу, адже ховали померлих, залишаючи разом із тілом предмети, що могли бути «використані» після смерті.
Битися за їжу та кращі умови для життя громадам неандертальців доводилося не лише з хижими тваринами, а й між собою. У печері біля сучасного міста Крапиниу теперішній Хорватії археологи знайшли залишки кістяків кількох десятків давніх людей. Вони були вбиті та, цілком імовірно, з’їдені такими ж, як і вони самі, неандертальцями. Деякі вчені вважають, що ці люди загинули під час збройної сутички, яку вони називають «битвою під Крапиною»– найдавнішою з відомих нам битв у людській історії.
3. Кроманьйонці.Дещо пізніше неандертальців – близько 70 тисяч років тому– з’явилися й сучасні люди, які належать до виду гомо сапіенс. Із латини ця назва перекладається як «людина розумна» . Найдавніших представників нашого виду, щоб не плутати з теперішніми людьми, іменують також кроманьйонцями– за місцем першої знахідки їхніх кісток, печерою Кро-Маньйон(сучасна Франція). Проте варто пам’ятати, що за своєю внутрішньою будовою і фізичним розвитком кроманьйонці нічим не відрізнялися від сучасних людей.
Кроманьйонська жінка (реконструкція Неандертальського музею)
Тривалий час кроманьйонці жили одночасно з неандертальцями, а іноді – й поряд. За часів льодовикового періоду перевага була на боці останніх – сильніших і більш пристосованих до суворих зимових умов. Але із загальним потеплінням чисельність кроманьйонців почала зростати, а інших видів людей – скорочуватися. На думку деяких учених, остаточному зникненню неандертальців сприяли хвороби, до яких сучасна людина виявилася стійкішою. Хоча цілком можливо, що наші «далекі родичі» й не щезли остаточно. Адже й досі розповідають легенди про «снігову людину», яка нібито живе у далеких горах і за описом дуже схожа саме на неандертальця.
Складні знаряддя мезолітичної доби (реконструкція Київського археологічного музею)
Кроманьйонці запозичили більшість досягнень своїх попередників та сучасників і збагатили людство новими винаходами. Насамперед, вони навчилися робити складні знаряддя з ручкою та лезом: ножі , сокири , стріли . Вже після завершення льодовикового періоду (нова доба дістала назву мезоліт– від грецьких слів «мезо» (середній) і «літ» (камінь) ) поширення набули гарпуни та луки , які дозволили полювати на тварин і птахів із великої відстані. Для риболовлі та пересування водоймами почали використовувати спочатку плоти (зв’язані між собою стовбури дерев), а згодом – і справжні човни . І, нарешті, люди зрозуміли, що тварини можуть бути не лише ворогами чи здобиччю. Кроманьйонці приручили собаку , який став незамінним помічником мисливців і охоронцем житла.
Найдавніше зображення собаки, знайдене в печері Фон-де-Гом
Початки громадського життя
1. Рід і плем’я. Кроманьйонці жили родовими громадами . Рід складався з кількох споріднених між собою великих сімей, які вважали, що походять від одного пращура – людини, звіра, птаха тощо. Такого легендарного пращура називають тотемом . Ім’я тотема мав увесь рід – людина з гордістю казала, що належить до роду вовка, ведмедя, бобра тощо.
Мисливці у поході. Малюнок, знайдений у печері Ремігія
Читать дальше