Владімір НЕФФ - Королеви не мають ніг

Перед тим як розпочати сповнювати своє призначення, заради якого вони звідкільсь сюди прибули, всі три роздивилися дитятко, чию долю їм судилося визначити. Клото і Лахесіс, нахилившись над колискою, зосереджено міркували, яку цноту присудити цьому хлоп’яточку, котре рівно посапувало й з першого ж погляду підкорило їхні серця – пусте, що ці серця були прозорі. Зате Атропос задовольнилася одним-єдиним поглядом, який вона побіжно кинула на дитятко, й не думала ні про що. Та й у цьому не було потреби. На її думку, надмір різку, кожна людина – чоловік це чи жінка, білий чи чорний, плебей чи вельможа, такий чи сякий, – заслуговує тільки найгіршого. Зло завжди простіше за добро.

– Як, по-вашому, сестри, чи не пора нам починати? – озвалася вона трохи перегодя.

– Що ж, починай, – відповіла Клото.

– Гаразд, починай, – погодилася з нею Лахесіс. Вони з досвіду знали, що для дитяти вигідніше, коли почне чорнява Атропос, бо навіть якщо вона й присудить йому найстрашніше лихо-недолю, вони, добрі богині, зможуть ще щось урятувати. За класичний взірець цього досвіду може правити відома історія принцеси Rose d’Eglantine, тобто Сплячої Красуні, якій Атропос напророкувала, що в п’ятнадцять років вона вколеться веретеном і помре. Та оскільки, на щастя, Клото тоді ще не оголосила свій рішенець, вона встигла трохи змінити це несприятливе пророцтво: хоч принцеса і вколеться й помре – тут уже нічого не поробиш, – однак смерть її буде тільки вдаваною і через сто років вона прокинеться знову. (Як ми знаємо з приватних, однак цілком надійних джерел, Лахесіс, коли все скінчилося, гірко докорила своїй білястій сестрі за те, що таку нещасливу долю вона не спромоглася поліпшити вишуканішим і вигіднішим для принцеси способом, просто вдавшись до невинного, однак завдяки своїй обтічності зручнішого слівця «звісно». Принцеса, могла б вона сказати, певна річ, уколеться веретеном, якщо, звісно, якесь веретено взагалі потрапить їй до рук; та оскільки такі предмети, як веретено, в королівських замках не водяться, принцеса уникне своєї долі, в усіх інших випадках неминучої, й помре, доживши до дев’яноста років, так і не побачивши жодного веретена, не кажучи вже про те, щоб ним уколотись).

Пам’ятаючи про це, Атропос неохоче розпочинала перша.

– Ні, тільки після вас, – мовила вона, відвернувшись до вікна, і зробилася такою прозорою, що здавалось, ніби її тут немає зовсім.

– Що ж, тоді до праці, – сказала Клото, і прозорість її зменшилася.

– Ти перша, сестро, – відповіла Лахесіс, яка теж зробилася не такою прозорою, як була напочатку.

– Будеш високий, як осокір, плечистий і тонкий станом, а лицем подібний до архангела Михаїла, чий образ прикрашає боковий вівтар у костьолі міноритів, – почала Клото.

– Ця обставина, тобто твоя подібність до архангела Михаїла, відіграє в твоєму житті суттєву роль каузального фактора, – докинула Лахесіс.

– Будь ласка, не перебивай мене, сестро, – мовила Клото невдоволено. Вона не любила, коли Лахесіс втручалась у її пророцтва, а надто коли вона робила це своїм надміру інтелігентним способом, чим, на думку сестри, тільки зайве ускладнювала долі людського роду.

– Даруй, сестро, – вибачилася Лахесіс. – Але я вважала це уточнення вельми суттєвим.

«Іди ти к лихій годині зі своїми уточненнями», – подумала Клото й провадила далі своїм нелукавим способом:

– Будеш хоробрим і спритним у фехтуванні і в двобоях дерев’яним списом, а щодо стрільби – влучність твоїх куль буде неперевершена. Ну, а що стосується любові – твоє справилля завжди буде жваве й завжди напоготові.

А що Атропос часто вже псувала дари доброго фізичного спорядження, присуджені дитяткові, тим, що, приміром, пророкувала йому сухоти, Клото квапливо вела далі:

– А здоров’ям ти будеш такий міцний, що тобі не страшні будуть ні рак, ні слонова недуга, з прокаженими, якщо сподобається, можеш цілуватися, не боячись заразитись від них, а якщо під час морової пошесті всі довкола падатимуть, корчачись у конвульсіях, ти залишишся бадьорий, мов коник-стрибунець. – А що їй не хотілося відстати від Лахесіс, яка, виголошуючи свої пророцтва, завжди заглиблювалася в суть речей, то вона додала: – А на розум ти будеш такий бистрий, що вчителі дивуватимуться твоїй пам’яті та здатності тверезо міркувати і кидати влучні репліки.

Клото змовкла й поступилася місцем перед Лахесіс.

– Тепер кажи ти, – мовила вона й зробилася зовсім прозорою.

Лахесіс промовила таке: