Борис Тинка - Путівник по Чорнобилю

Я гадаю, що перед відвідуванням Зони відчуження спершу варто ознайомитися з подіями, які сталися «до» та «після» 1986 року. Ця книга має заохотити читача ближче познайомитися з цим місцем, з історією міст та сіл, які постраждали внаслідок аварії, а також з історією жителів, яких примусово евакуювали з рідних домівок.

Карта Полісся. 1665 рік

Українське Полісся охоплює північну частину країни. Залежно від розташування щодо Дніпра воно поділяється на Правобережне та Лівобережне. Територія Київського Полісся, по суті, бере свій початок поблизу столиці України, у Пущі-Водиці. Назва місцевості, яка розташована на північно-західній околиці Києва, походить від густих лісів, що оточують цю територію.

Полісся мало свою культуру, свої звичаї. Перші сліди перебування людини на цій території датуються добою пізнього палеоліту, який є найдавнішим та найдовшим періодом в еволюції людського суспільства. Пращурами слов’ян, які населяли терени Полісся, були племена полян, древлян та дреговичів. Поляни оселилися над Дніпром та заснували майбутню столицю – Київ. Древляни та дреговичі заселили північні землі, а кордоном, який їх розділяв, стала річка Прип’ять.

Після того, як древляни вбили князя Ігоря, правителькою Русі, від імені свого малолітнього сина Святополка I, стала княгиня Ольга. У народі її називали Ольгою Мудрою або Ольгою Київською. Вона жорстоко помстилася древлянам за смерть свого чоловіка, спаливши їхню столицю Іскоростень. Жителів міста вбили. За час свого правління Ольга централізувала владу в Київській Русі. На місці колишнього міста Іскоростень постало місто Овруч.

У 1341 році, за часів Гедиміна, Полісся приєднали до Великого князівства Литовського. Після 1569 року територія Полісся належала Речі Посполитій та входила до складу Брест-Литовського воєводства, частково до Мінського та Київського воєводств. У Бересті 1596 року уклали Берестейську унію – угоду між католиками та православними.

Після третього поділу Речі Посполитої (1795 р.) Берестейське воєводство опинилося в складі Російської Імперії. Згідно з Берестейським договором, підписаним 9 лютого 1918 року між Німецькою Імперією, Австро-Угорщиною та їхніми союзниками – Українською Народною Республікою (УНР), берестейське воєводство відійшло до новоствореної УНР.

Західне Полісся в міжвоєнний період перебувало в складі Польщі, а Східне – стало частиною Російської Радянської Республіки. У міжвоєнні роки на території Полісся існував концентраційний табір для інтернування супротивників керівного режиму під назвою Береза Картузька. 1930 року в Берестейській фортеці розмістили арештованих лідерів блоку «Центролев», яких згодом засудили на Берестейському процесі.

За рівнем розвитку Полісся можна було зарахувати до найбільш відсталих регіонів Польщі з найвищим рівнем неписьменності. На території тогочасного Поліського воєводства поляки становили меншість населення. Жителі переважно говорили діалектами білоруської та української мов.

Поліщук

17 вересня 1939 року під радянською окупацією опинилася вся територія Полісся. До складу Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки (БРСР) відійшла більша частина Полісся. Натомість інша її частина увійшла до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР). Після закінчення другої світової війни та зміни кордонів Польщі повернули лише невеличкий клаптик колишнього Поліського Воєводства.

Жителі Полісся до аварії на ЧАЕС займалися не лише сільським господарством та риболовлею, а й будівництвом нових доріг, вирубкою лісу, осушенням боліт, зміною річищ річок. Спорудили Київське водосховище, а також став-охолоджувач атомної станції. Аварія змінила все. Її наслідки змусили людей покинути обжиті місця, землю своїх предків. Навіть попри те, що частина Полісся географічно належить до Зони відчуження, вона дотепер зберігає пам’ятки культури, які є свідками історичних подій. Серед них старі занедбані села; кургани, які пам’ятають татарську навалу; руїни старих костелів; пам’ятники, встановлені на місцях бойових дій Другої світової війни; покинуті предмети побуту колишніх жителів, яких поспішно евакуювали. Люди вимушено покинули свої домівки, але залишили нам свою історію.