Борис Тинка - Путівник по Чорнобилю

Основною містобудівною ідеєю Прип’яті став так званий принцип «трикутної» забудови, розроблений групою московських архітекторів під керівництвом Миколи Остоженка. Після попереднього затвердження київські архітектори додатково внесли до проєкту забудови власні зміни. Характерною рисою «трикутної» забудови була вдала суміш житлових будинків середньої поверховості та будинків підвищеної поверховості, внаслідок чого з’являвся візуальний простір між будівлями. Прип’ять, на відміну від старих міст із вузькими вуличками та надгустою забудовою, проєктували для створення комфортних умов проживання. Широкі вулиці міста потопали у квітах та зелені дерев. Майже всюди росли берези, в’язи, каштани, жасмин, бузок. У магазинах був великий вибір товарів, які неможливо було придбати деінде. Пересічні радянські громадяни могли про таке тільки мріяти. До того ж Прип’ять мала стати містом без корків. Вулиці проєктували таким чином, щоб унеможливити виникнення автомобільних заторів.

У червні 1971 року робоча комісія прийняла в експлуатацію 90-квартирний житловий будинок. Першу школу збудували в грудні 1972 року.

За генеральним планом у Прип’яті мало проживати близько 80 000 тисяч жителів. Це дозволяє припустити, що життя 49 000 мешканців міста було якісне та комфортне. Насамперед житло отримали працівники АЕС. Решта населення могла розраховувати на кімнату в гуртожитку або готелі (в місті їх налічувалося 18).

Прип'ять до аварії на ЧАЕС. Джерело: chnpp.gov.ua

27 квітня 1986 року, на наступний день після катастрофи, ухвалили рішення про евакуацію населення Прип’яті. Близько 50 000 осіб були змушені покинути свої домівки, залишаючи все майно. Цим скористалися мародери та мисливці за металом, які продовжують виносити залізні рештки Прип’яті.

Нині Прип’ять являє собою радянське місто-музей під відкритим небом – місце паломництва туристів, аналогів якому немає у світі. У Прип’яті майже нічого не змінилося з 70-х років, окрім її мешканців. Широкі проспекти та вулиці заросли кущами та деревами. Природа виграла битву з цивілізацією, і цю перемогу неможливо не помітити.

Будівництво Чорнобильської атомної електростанції було зумовлено передусім стрімким розвитком промисловості та будівельної галузі, що спричиняє загрозу дефіциту електроенергії на території Полісся. З’являється необхідність кардинальних змін, що потребували вирішення на державному рівні. У зв’язку з цим у січні 1967 року прийняли рішення про розміщення чергової атомної станції з реактором РМБК у селі Копачі Київської області. Ділянку під будівництво обрали після огляду 16 потенціальних пунктів у Київській, Житомирській та Вінницькій областях. Це місце було на правому березі річки Прип’ять в 12 км від міста Чорнобиль. Ця місцевість відповідала всім вимогам щодо водопостачання, транспортних засобів, наявності залізничних колій та санітарних норм.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.