Олексій Мустафін - Халепи, що визначили долю народів

Як і Абдаштарт І, Теннес розраховував не лише на власні сили, а й на греків і єгиптян. Фараон від допомоги не відмовився, проте замість власного війська надіслав загін грецьких найманців на чолі з досвідченим полководцем Ментором. Артаксеркс ІІІ наказав сатрапу Заріччя Белесію придушити бунт. Проте Ментор відбив атаку, а потім ще й розтрощив армію Маздая, сатрапа Кілікії. Тоді до Фінікії вирушило головне перське військо на чолі із самим «царем царів».

І тут виявилося, що в борців за незалежність насправді… немає лідера. Та й власне, чи варто було чекати самозречення від людини, яка до того зрадила двічі – спочатку співвітчизників, а потім і перського володаря. Теннес, який ще напередодні завзято інтригував і закликав до рішучого спротиву, просто злякався й таємно надіслав до Артаксеркса ІІІ свого раба з пропозицією капітуляції. Однак «цар царів» на слово вже не вірив. Зрадник мав довести, що готовий на будь-яку ганьбу. Зрештою, Теннес влаштував «пастку для своїх»: оголосивши про термінове засідання Фінікійської ради, він вивів із міста сотню найповажніших представників сідонської знаті й власноруч видав їх персам. Бранців одразу ж стратили.

Містяни, які зосталися без ватажків, зброї, однак, не склали. Навпаки – щоб продемонструвати готовність битися до кінця, спалили весь свій флот, який усе ще стояв у гавані Сідона. І тоді їх зрадив Ментор, наказавши своїм воякам відчинити ворогам міську браму. У відчаї сідоняни почали підпалювати власні будинки – перси пожежі не гасили. За легендою, Артаксеркс III продав згарище перекупникам «оптом», а ті потім добували на ньому зливки, на які перетворилися золото й срібло, що лишилися в спалених домівках.

Загинуло 40 тис. сідонян. Усіх інших обернули на рабів і, як худобу, погнали вглиб Перської держави. Ментор став одним із воєначальників Артаксеркса III, а Теннеса володар стратив – цей зрадник уже нікому не був потрібний. Руйнуванням Сідона «цар царів» не обмежився. Самостійності були позбавлені Тір і Арвад. Згодом, щоправда, бунтівників він «вибачив» і навіть дозволив відбудувати Сідон. Утім, біженці, які почали повертатися до міста, розгрому не забули й до персів ставилися з відвертою ненавистю.

Коли Артаксеркса III не стало, а його наступника розгромив Александр Великий, більшість фінікійців вітали македонських вояків як визволителів. Арвадці самі відкликали свої кораблі зі складу перського флоту, сідоняни скинули перську владу, і навіть цар Бібла – міста, яке не брало участі ані у Фінікійському союзі, ані в повстанні Теннеса, – наказав відкрити браму перед вояками Александра. Єдиним фінікійським містом, яке відмовилося підкоритися прибульцям, виявився Тір. Він витримав восьмимісячну облогу, але зрештою македонці здобули місто штурмом, розгромивши його майже так само, як за кілька десятиріч перед тим Артаксеркс III знищив Сідон.

Карфаген, 367 рік до нашої ери

Конфлікти між державами існують стільки ж, скільки існують самі держави. Є серед них зовсім нетривалі, які завершуються за кілька днів або тижнів. Інші ж тягнуться десятки, а іноді й сотні років.

Саме таким було протистояння двох стародавніх міст-держав – Карфагена, заснованого фінікійцями на півночі Африки, та грецьких Сиракуз, розташованих на сході острова Сицилія.

Кожне з міст прагнуло підпорядкувати собі всю Сицилію.

Проте ані греки не могли остаточно витіснити супротивника з острова, ані фінікійці не мали сил «скинути греків у море».

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.