Костянтин Когтянц: Монети для патріарха

Мартолоси — нерегулярні війська, успадковані турками від Візантії. Виконували, головним чином, каральні функції («тримати край у покорі» — було сказано в їхньому статуті).

Зіммії — букв, «ті, що знаходяться під заступництвом» — немусульманські піддані в ісламській країні.

Дар ас-сульх — букв. «земля договору», немусульманські країни, залежні від мусульманських.

Шопа — невеликий дерев’яний будинок із тесаного дерева або з різаних дощок.

Вішап — вірменська назва дракона, що проникла і в деякі інші кавказькі мови. Вішапи вміли керувати вітрами та буревіями.

Віли (самовіли) — опис віл у Дж. К. Ролінґ [93]та М. Семенової значно відрізняється від описів у міфах південних слов’ян. Зокрема, в оригіналах настійно стверджується, що віли мали кінські або ослячі ноги.

Смок — польська та білоруська назва дракона.

Тугра — монограма. У мусульманській культурі вживалася замість герба, зокрема ставилася на печатках. Хоча існували у мусульман і звичайні герби.

Длінник — залізний прут або батіг із вплетеними шматочками металу, яким били піднятого на дибу.

Арабська абетка — офіційно в ній немає літер для позначення голосних звуків, проте три найбільш уживані голосні позначаються знаками над рядком. Так звані «почерки» (тобто форми написання літер) арабської мови відрізняються один від одного набагато більше, аніж написання наших літер кирилицею та сучасним, громадським шрифтом.

Біле море — Егейське.

Ятак — селянин, який допомагає гайдукам.

Аскер — солдат.

Джебелій (від слова «джебе» — кольчуга) — дружинник турецького феодала.

Ені-чері — букв, «нове військо». Інші народи вимовляли як «яничари».

Джебраїл — так на Сході вимовляли ім’я архангела Гаврила.

Ренегат — християнин, який прийняв іслам.

Ато (або заанушана) — у турецьких легендах слідопит-ворожбит, який може по слідах людини вгадати про неї все суттєве. Буквальне значення цих термінів не зміг розгадати навіть такий фахівець, як академік В. О. Гордлевський. Перший з них точно нетюркського походження, можливо, тягнеться із сивої давнини. Другий, скоріш за все, запозичений з давньоперської мови (дякую співробітникові Бахчисарайського музею О. Гайворонському за консультацію).

Індійські цифри ми називаємо арабськими. Проте Мусій в Єгипті чув справжню назву. В Україні описаного часу арабсько-індійські цифри вживалися рідко, хоча й частіше, аніж у Росії. Часто цифри позначали літерами (літери кириличної абетки мали цифрове значення), траплялося, вдавалися до римських цифр.

Смичок — довга, вузька, здебільшого сильно викривлена шабля.

Центр удару — єдине місце на клинку, яким при рубаному ударі можна нанести глибоку рану. При ударі будь-яким іншим місцем леза боєць відчує поштовх, а поранення буде незначним. Так само пробити обладунок можна було лише центром удару.

Примчул — старший над погоничами, він же — начальник охорони каравану.

Капітан турми — старший над купцями. Турма, відповідно, караван.

Падалище — ночівля не у караван-сараї.

Рифи — спеціальні вузли, що робилися на кутах вітрил (це називалося «взят>. на рифи») при сильному вітрі, аби зменшити площу вітрила, відповідно, зменшити тиск вітру, навантаження на щоглу, інакше вона може зламатися.

Акерман — Білгород-Дністровський.

Іса — Ісус.

Реїс — капітан.

Яковіти — противники цього напрямку в християнстві називають його монофізитським, проте самі яковіти вважають термін «монофізитство» образливим. Існує офіційна угода, підписана православними та яковітськими патріархами, про невживання цього образливого терміна, але, на жаль, її порушують.

Червоні та білі — див. вище, ком. № 6.

Румелія — Балканський півострів.

Капи-кули (букв, «раби палацу») — спільна назва частин, які формувалися за тим самим принципом, що й яничари.

«Лицеміри» — іноді залишають без перекладу, іноді називають «мунафіки» — в ісламі цей термін рівнозначний християнському «єретик».