Aldivan Teixeira Torres - Противоборчi Сили

Я відкриваю двері, якi ведуть до наступної кiмнати. Що чекає мене у третьому випробуваннi? Давайте продовжимо разом, читачі. Я починаю йти, і моє серце б’ється швидше так, як ніби я був ще напершому випробуваннi. Я подолав багато випобувань і підводних каменів, і вже вважаю себе переможцем. На мій погляд, я шукаю спогади про минуле, коли я грав у маленьких печерах. Зараз ситуація зовсім інша. Печера величезна і повна пасток. Мій ліхтарик майжепотух. Я продовжую йти і прямо попереду виникає нова пастка: Дві двері. "Протидiючі сили" кричить у мені. Необхідно зробити новий вибір. Одне із випробувань приходить менi на розум, і я пам'ятаю, як я мав сміливість подолати його. Я вибрав шлях справа. Ситуація iнша, хоча я знаходжуся всередині темної, вологої печери. Я зробив свій вибір, але також почав згадувати слова хранителя, яка говорила про навчання. Мені потрібно знати двi сили, щоб мати повний контроль над ними. Я вибираю двері ліворуч. Повільно їх відкриваю; боячись того, що вона може приховувати. Коли я відкриваю її, я дивлюся на бачення: я знаходжуся всередині святині, наповнений зображеннями святих з кубком на алтарi. Хіба це може бути Святий Грааль, втрачена чаша Христа, яка дає вічну молодiсть тим, хто випиває з неї? Мої ноги трясуться. Імпульсивно я біжу до кубка і починаю пити з нього. Вино смакує неперевершено, божественно. Я відчуваю запаморочення, світ крутиться, ангели співають, а основи печери здригаються. У мене з’являється перше видіння: я бачу єврея, на ім’я Ісус разом з апостолами, який зцілюює, звільняює та викладає нові перспективи своєму народу. Я бачу всю траєкторію його чудес та його любові. Я також бачу зраду Юди і диявола, що діє за спиною. Нарешті, я бачу його воскресіння і славу. Я чую голос, який каже мені: Подавай своє прошення. Охоплений радістю, я вигукую: я хочу стати Провидцем!

Незабаром після мого прохання святиня тремтить, наповнюється димом, і я можу почути змінені голоси. Те, що вони розкривають, цілком таємно. Невеликий вогонь піднімається з кубка та зупиняється на моїй руці. Його світло проникаюче i освітлює всю печеру. Стіни печери видозмiнюються і поступаються місцем маленьким дверям, що з'являються. Вона відкривається, і сильний вітер починає штовхати мене на неї. Всі мої зусилля приходять на розум: моя відданість навченню, тобто, як я досконало дотримувався Божих законів, сходження на гору, виклики і навіть ця сама подорож в печеру. Все це принесло мені вражаючий духовний ріст. Я був зараз готовий бути щасливим і здiйснити свої мрії. Дуже страшна печера відчаю змусила мене подати моє прохання. Я також пам'ятаю в цей чудовий момент всіх тих, хто безпосередньо чи опосередковано вніс свій внесок у мою перемогу: вчитель моєї початкової школи, місіс Сокорро, яка навчила мене читати і писати, мої вчителі життя, моя школа та друзі, моя родина і хранитель, яка допомігала мені подолати випробування і цю печеру. Сильний вітер продовжує штовхати мене до дверей, і незабаром я опинився у таємній комнатi.

Сила, яка штовхнула мене, нарешті зменшилася. Двері закриваються. Я в надзвичайно великій кiмнаті, яка висока і темна. Праворуч- маска, свічка та Біблія. Лiворуч - плащ, квиток і розп'яття. У центрі, високо, - цікавий циркулярний апарат з заліза. Я йду праворуч: я одягнув маску, схопив свічку і відкрив Біблію на випадковій сторінці. Я йду лiворуч: явдягнув плащ, написав своє прізвище та iм’я на квитку, а іншу руку – взяв розп'яття. Я йду до центра, і становлюсь саме під цим апаратом. Я вимовляю дев’ять магічних букв: П-р-о-в-и-д-е-ц-ь. Тiєї самої митi пристрій випромінює світло, яке іповністю охоплює мене. Я вдихаю аромат ладана, що запалюється кожного дня у пам'ять про великих мрійників: Мартіна Лютера Кінга, Нельсона Мандели, матері Терези, Френсіса Ассижу та Ісуса Христа. Моє тіло вібрує і починає нiмiти. Мої почуття починають прокидатися, і з ними я можу глибше розпізнавати почуття та наміри. Мої дари зміцнилися, а з ними я можу робити чудеса в часі та просторі. Коло все більше закривається, і всі почуття провини, нетерпимості та страху стертш з мого розуму. Я майже готовий: послідовність бачення починає з'являтися і плутати мене. Нарешті, кола закриваються. Цiєї митi дверi послiдовно відкриваються, і зi своїми новими дарами я бачу, відчуваю і чую прекрасно. Крики персонажів намагаються проявитись, окремі часи та місця, і серйозні запитання починають бентежеити моє серце. Виклик стати провидцем прийнято.