Марк Твен - Пригоди Тома Соєра

- Та я тільки хотів його трохи розворушити.

- Ні, добродію, так нечесно. Дай йому спокій.

- Та хай йому чорт, я ж тільки ледь-ледь.

- Не смій, кажу!

- А я посмію!

- Не можна - він на моїй половині.

- Слухай, Джо Гарпере, а чий це кліщ?

- А мені начхати, чий він. Він на моїй половині, і ти не маєш права торкатись його.

- А от я торкнуся, ще й як! Кліщ мій, і я можу робити з ним усе, що захочу!..

Важкий удар упав на плечі Тома і такий же самий - на плечі Джо; хвилини зо дві хмари куряви здіймалися з їхніх курток, а решта класу веселилася на всю губу.

Захопившись своєю грою, хлопці й не помітили, яка Запала тиша, коли вчитель навшпиньках перейшов усю кімнату й спинився над ними. Він досить довго спостерігав ту виставу, а вже тоді вніс у неї деяку зміну від себе.

Коли настала велика перерва, Том підбіг до Беккі Тетчер і прошепотів їй на вухо:

- Надінь капелюшка, наче збираєшся додому, а на розі пропусти всіх уперед, тоді поверни в завулок - і сюди. А я піду іншою дорогою і так само втечу.

І вона пішла з одним гуртом школярів, він - з другим, а невдовзі вони зустрілися в кінці завулка й повернулись до школи, де вже нікого не було. Вони сіли поряд, поклавши перед собою грифельну дошку, Том дав Беккі грифель, а тоді почав водити її рукою по дошці, і в такий спосіб вони спорудили ще один химерний будинок. Потім інтерес до малярства трохи пригас, і вони почали балакати. Том раював.

- Ти любиш пацюків?

- Ой ні, терпіти не можу!

- Ну звісно, живих я теж не люблю. А я кажу про здохлих - їх крутять над головою на мотузці.

- Ні, пацюків я взагалі не дуже люблю. А ось що люблю - то це жувати гумку.

- О, та хто ж цього не любить. Я б і зараз пожував.

- Справді? В мене є трохи. Я дам тобі пожувати, тільки потім ти мені віддаси.

На тому й погодились і стали жувати по черзі, гойдаю чи ногами від великої втіхи.

- Ти була коли в цирку? - спитав Том. [62]

- Авжеж, і тато сказав, що поведе мене ще, якщо я буду хорошою дівчинкою.

- А я там бував уже хтозна-скільки - три чи чотири рази. Церква - то ніщо проти цирку. В цирку весь час якісь штуки. Я хочу стати клоуном, коли виросту.

- Ой, справді? Це буде чудово. Вони такі гарні, всі розмальовані.

- Еге ж. І грошей заробляють дай боже. Бен Роджерс каже - по цілому долару за день. Слухай, Беккі, а ти вже була заручена?

- Як це?

- Ну, заручена, щоб потім вийти заміж.

- Ні.

- А хотіла б?

- Та мабуть... Не знаю... А що треба робити?

- Робити? Та нічого. Просто ти кажеш хлопцеві, що ніколи ні за кого іншого не вийдеш - ніколи, ніколи, ніколи,- а тоді ви цілуєтесь та й по всьому. Це кожен може.

- Цілуємося? А навіщо цілуватись?

- Ну, це... розумієш... так завжди роблять. [63]

- Ну, так... певно, що всі, коли вони закохані. Ти не забула, що я написав на дошці?

- Н-ні...

- Що?

- Не скажу.

.- .Хочеш, я тобі скажу?

- Т-так... але іншим разом.

- Ні, зараз.

- Ні, не зараз, завтра.

- Та ні ж бо, зараз. Ну будь ласка, Беккі... Я скажу пошепки, ледь-ледь чутно.

Поки Беккі вагалася, Том визнав її мовчанку за згоду, обняв її за стан і, наблизивши уста до самого її вушка, ніжно прошепотів ті ж таки слова. А тоді додав:

- Ну, а тепер ти скажи мені тихенько те саме. Вона якусь хвилю відмагалась, а тоді сказала:

- Одвернися так, щоб не бачити мене, і тоді я скажу. Але ти про це нікому ні слова - чуєш, Томе? Нікому ні словечка, гаразд?

- Та певне ж, певне, що нікому. Ну, Беккі...

Він одвернувся. Беккі боязко нахилилася до нього, так що від її віддиху аж заворушились Томові кучері, й прошепотіла:

- Я... люблю... тебе...

А тоді підхопилась і забігала між партами, а Том за нею. Нарешті вона забилася в куток і затулила обличчя фар тушком. Том обхопив її за шию і почав умовляти:

- Ну Беккі, це ж уже все... лишилось тільки поцілуватися. Даремно ти боїшся... це ж уже зовсім нічого.. Ну будь ласка, Беккі.- І тягнув її за фартушок і за руки.

Зрештою вона поступилася і, опустивши руки, підставила йому розпашіле від біганини личко. Том поцілував її в червоні уста й сказав:

- Ну, от і все, Беккі. Знай: від сьогодні й назавжди тобі не можна покохати нікого, крім мене, й ні за кого іншого вийти заміж, як за мене,- ніколи, ніколи, аж довіку. Ти згодна?

- Так, я ніколи не покохаю нікого, крім тебе, Томе, і ні за кого іншого не вийду заміж... і ти теж ні з ким не одружишся, крім мене.

- Авжеж. Певно, що ні. На те й заручини. І ти завжди ходитимеш зі мною до школи й зі школи, коли ніхто не бачитиме, і в усіх іграх вибиратимеш мене, а я тебе, бо так і мають робити заручені. [64]